Взаємні займенники

Взаємні займенники — це морфологічні зрощення, що вказують на суб'єкти, кожний з яких є носієм дії, процесу чи стану і водночас об'єктом, адресатом тієї ж дії, процесу чи стану з боку іншого суб'єкта.[1][2] Вони посилаються на ім’я чи множину імен, які позначають об’єкти, що пов’язані взаємними відносинами, вираженими предикативним словом, наприклад: «Марічка навряд чи порівнювала Миколу й Петра одного з одним».[3]

Взаємні займенники вказують на зворотний перехід з суб’єкта на об’єкт, унаслідок чого творець дії є одноразово об’єктом тієї ж дії з боку іншого творця чи творців дії.[4]

Взаємні, відносні, зворотні, вказівні (залежно від їхньої функції) та особові займенники 3-ї особи належать до анафоричних заменників[3] — займенників, які відсилають до раніше сказаного.[5][6]

В українській мові до взаємних займенників належать займенники:

• один одного,
• один другого,
• кожен кожного

Взаємні займенники мають в однині форми трьох родів, а також форму множини: один одного, одна одну, одно/одне одного, одні одних, наприклад: Хлопці й дівчата були варті одні одних.[7]

Один у другого питаєм,
Нащо нас мати привела?

— Тарас Шевченко

Перша частина займенника незмінна, а друга відмінювана і узгоджується в реченні з керуючим дієсловом, наприклад:

Одна думка обганяла другу; одна одну випереджала.

— Панас Мирний

Хвилину стояли так один проти одного Нана й Евмахос і дихали злістю та помстою.

— Юліан Опільський «Танечниця з Пібасту»

Кожен кожному робив перешкоди, кожен кожного судив між людьми

— Панас Мирний

Дуже часто форма середнього роду вживається з іменниками будь-якого роду й числа, наприклад: Обоє молодят поглядали одне на одного.[7]

Взаємні займенники в формі однини можуть узгоджуватися як з одниною, так і з множиною:

• один одного вартий та один одного варті,
• один одному на голову лізе та один одному на голову лізуть

(Інші приклади наведено нижче у розділі Фразеологія)

В латинській мові взаємний займенник (reciprocum) окремо не виділявся, іншомовні взаємні займенники перекладалися на латину виразами лат. inter sē ‘між собою’ та alius aliud ‘інший інше’.

В російській мові до взаємних (рос. взаимные местоимения) відносять займенники: друг друга, друг дружку, один другого, каждый каждого.

В англійській мові до взаємних займенників (англ. reciprocal pronouns) належать: one another та each other. Як в українській мові, вони можуть вживатися з прийменниками, однак в англійській мові прийменник ставиться перед першою частиною займенника («from each other» — «один від одного»), а також у присвійному відмінку. Наприклад:

They all said "Hello" to one another («Усі привіталися одне з одним»)

They looked into each other's eyes for a silent moment («Вони якусь мить мовчки дивились у вічі одне одному» М. Вілсон)

Взаємні займенники іноді вживаються як підмет підрядного речення, наприклад:[12][13][14]

Miss С. and I are going to find out what each other are like («Пані С. та я збираємося з’ясувати, що ми за люди»)

The twins wanted to know what each other were/was doing (Близнюки жадали знати, що робів кожен із них).

У німецькій мові до взаємних займенників (нім. Reziprokpronomen) відносять einander і множинні форми зворотних займенників (uns, euch, sich), проте лише einander є однозначним без уточнюючих слів selbst/selber «себе» чи gegenseitig «взаємно, обопільно, двобічно», відповідно без контексту.

В літературній нідерландській мові вживаються дві форми взаємних займенників (нід. het wederkerig voornaamwoord, reciprook pronomen): elkaar та elkander ‘одне одного’ (друга — лише в писемній мові), наприклад:

• Wij ontmoetten elkaar (elkander) in Amsterdam. («Ми зустріли одне одного в Амстердамі»)

Літературні форми витіснили архаїчніші й діалектні варіанти malkander та mekaar.[15]

• Іноді латинське слово reciprocus ‘взаємний, що повертається, що рухається вперед і назад’, [16][17] яке вживається в багатьох мовах для позначення взаємних займенників (напр. англ. reciprocal) невірно перекладають як «зворотний».[18][19] при цьому слово «зворотний» (пізньолат. reflexivus) в сучасних граматиках використовується для позначення іншого розряду займенників.

Це пов’язано з тим, що в латинських граматиках взаємні займенники не виділялися окремо і зворотні займенники sui, suus[20][21] називалися «взаємними» (pronomina reciproca).