Стариган із крилами
«Стариган із крилами» (ісп. Un señor muy viejo con unas alas enormes) — оповідання нобелівського лауреата, колумбійського письменника Ґабрієля Ґарсія Маркеса, вперше опубліковане іспанською мовою 1968 року. Переклад англійською було видано 1972 року (Нью-Йорк: Harper and Row).
Стариган із крилами | ||||
---|---|---|---|---|
Un señor muy viejo con unas alas enormes | ||||
Жанр | оповідання | |||
Автор | Габрієль Гарсія Маркес | |||
Мова | іспанська мова | |||
Написано | 1955 | |||
Опубліковано | 1968 | |||
|
Як і багато інших творів Ґабрієля Ґарсія Маркеса, «Стариган із крилами» належить до напрямку магічного реалізму.
Сюжет
У оповіданні автор розповідає про появу незвичайної людини на сільському подвір'ї простих людей. Історія починається після трьох днів дощу. Краби наповнюють садибу Пелайо та Елісенди, головних героїв, і викликають жахливий сморід, від якого, як вважають, хворіє їхня дитина. Пелайо черговий раз відносить крабів у море, але, повернувшись, він бачить на своєму подвір'ї старого чоловіка з крилами. Здивований, Пелайо йде за дружиною, і вони оглядають дивного гостя. Незнайомець був дуже брудний та одягнений в обірваний одяг. Пелайо та Елісенда намагаються говорити з ним, але чоловік говорить незрозумілою мовою. Вирішили, що цей чужоземець уцілів після корабельної аварії. Але сусідка сказала, що це янгол, якого прислали по хвору дитину. Подружжя залишило старого у себе в курнику. Незабаром все село знало про появу дивної істоти. Гарячка у дитини минула, й вона почувалася добре. Пелайо з дружиною вирішили віддячити старому і відпустити його, але чимало людей захотіли подивитися на те диво. Елісенда вирішила заробити на цьому, тому брала з кожного бажаючого по п'ять сентаво. Будинок огородили парканом, щоб натовп не розніс житло. Дізнавшись приголомшливу новину, прийшов отець Гонзага, здивований звісткою про янгола. У цей час спостерігачі висувають гіпотези щодо того, що має статися з ним, говорячи що «він повинен бути лідером світу», або «він повинен бути військовим керівником, щоб перемагати у всіх війнах». Однак, отець Гонзага вирішує визначити, є чоловік янголом чи ні, розмовляючи з ним латиною. Оскільки людина з крилами не знає латинської та виглядає надто по-людськи, священник вирішує, що старий не може бути янголом. Гонзага відправив лист єпископові, а той своєю чергою — Папі Римському, щоб остаточний вердикт надійшов з найвищої інстанції. Самого старого янгола намагалися годувати кристалами камфори та різними стравами, що приносили йому прочани, але він вибрав просту баклажанну ікру.
У той час в селище прибув мандрівний цирк, з людьми-аномаліями, на кшталт жінки-павука (дівчини, яка в дитинстві втекла з дому на танці, за що її було жахливо покарано). Подивитися на неї коштувало дешевше, та й видовище було цікавіше. Двір Пелайо спорожнів. Та господарі на той час вже накопичили достатньо грошей і змогли побудувати двоповерховий комфортабельний будинок (тільки курник залишився недоторканим). Коли син Пелайо підріс, батьки не підпускали його до курника, але пізніше хлопчик став часто приходити до янгола. Той не був з ним привітний, як і з іншими. Одного разу вони обидва захворіли на вітрянку. Лікар оглянув і хлопчика, і старого ангела. Він був дуже млявим, втомленим і жалюгідним, на його крилах залишилося всього кілька пір'їн. Незабаром він почав бродити по будинку, лякав Елісенду. Чоловік її пожалів ангела і, закутавши його, відніс спати під навіс, і тоді вони помітили, що у нього жар і він помирає. Згодом ангел став одужувати. Він знав, чому він відчував себе так погано, але вважав, що його ніхто не розуміє, тому мовчав, зрідка наспівуючи пісні, коли його ніхто не чув. Все ж ангел одужав і готувався злетіти. Його перші спроби були незграбні, але врешті-решт він зміг піднятися на висоту і відлетіти від будинку Пелайо та Елісенди. Елісенда дивилася вслід з полегшенням.
Персонажі
- Пелайо — батько дитини та чоловік Елісенди. Він виявляє старого на своєму подвір'ї. Отримавши чимало грошей від бажаючих побачити ангела, Пелайо залишив роботу поліцейського, розвів кролеферму.
- Елісенда — мати дитини та дружина Пелайо. Елісенді належить ідея отримати прибуток від бажаючих побачити старого. Собі вона купила собі лакові босоніжки на високих підборах, кілька барвистих шовкових суконь.
- Старий з'являється після дощу у садибі Пелайо і Елісенди. Він був одягнений, «як жебрак, череп його був лисий, як коліно, рот беззубий, як у старезного діда, великі пташині крила, обскубані й брудні». Безпорадний дід більше скидався на велику старезну курку, ніж на людське створіння. Він говорить незрозумілою мовою, яку ніхто не розуміє. Старий розгублений і терплячий. Його змусили жити у курнику, його показували, як диковинку.
- Священик Гонзага був дроворубом до того, як стати священиком. Отець Гонзага підозрює, що старий — самозванець, бо не знає латинської, мови Бога. Потім він зв'язується з Церквою і чекає рішення вищої влади.
- Сусідка, як кажуть, знає все про життя та смерть. Вона думає, що Старий — це ангел, який впав з неба і прийшов за сином Пелайо. Жінка намагається допомогти порадами своїм сусідам Пелайо та Елісенді.
- Жінка- павук у дитинстві за непослух перетворена на тарантула з головою жінки. На відміну від Старого, який мало говорить і не рухається, вона завжди відкрита, розповідає свою історію, тому жителі села кидають Старого, коли вона приходить.
- Дитина Пелайо та Елісенди хворіє, коли історія розпочинається. Старий і дитина якось пов'язані. Вони хворіють одночасно і граються разом.
Проблематика оповідання
Автор оповідання піднімає ряд проблем.
- Головна проблема: духовне падіння суспільства, моральна деградація людства.
- Проблема вибору стоїть перед кожним персонажем. Що вибирає людина — земне чи мирське — добро чи зло? Чи готова пожертвувати заради порятунку незнайомої людини?
- Проблему любові до ближнього. Господарі поселили ангела в курнику, люди знущаються над ним: б'ють його, припікають розпеченим залізом, тицяють пальцями, кидають у клітку недоїдки, а він просто терпить.
- Проблема сенсу людського існування. Пелайо і Елісенда знаходять сенс у збагаченні.
- Проблема батьків і дітей. Батьки своєю поведінкою визначають майбутнє дитини без співчуття, турботи і любові до ближнього.