Габрієль Гарсія Маркес

Габрієль Гарсія Маркес
Gabriel García Márquez
Габрієль Гарсія Маркес, 2002 рік
Ім'я при народженні ісп. Gabriel José de la Concordia García Márquez
Прізвисько Gabo і Gabito
Псевдо Габо (Gabo)
Народився 6 березня 1927(1927-03-06)
Аракатака, провінція Магдалена, Колумбія
Помер 17 квітня 2014(2014-04-17) (87 років)
Мехіко, Мексика
·лімфома і пневмонія
Громадянство Колумбія
Діяльність романіст, журналіст
Сфера роботи роман
Alma mater Національний університет Колумбії
Мова творів іспанська[1]
Роки активності 1955 — 2014
Напрямок «магічний реалізм»
Жанр роман
Magnum opus Сто років самотності
Членство Академія мистецтва НДРd
У шлюбі з Mercedes Barchad[2]
Діти Rodrigo Garcíad[3]
Автограф
Нагороди
Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону
Премії Нобелівська премія з літератури (1982)

 Габрієль Гарсія Маркес у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах

Габріє́ль Хосе́ де ла Конкордія Гарсі́я Ма́ркес (ісп. Gabriel José de la Concordia García Márquez, МФА: [ɡaˈβɾjel ɣarˈsi.a ˈmarkes]; прізвисько / псевдонім: Габо; 6 березня 1927[4], Аракатака, Колумбія 17 квітня 2014, Мехіко, Мексика) колумбійський письменник-прозаїк, журналіст, видавець і політичний діяч; лауреат Нойштадтської літературної премії 1972 року, Нобелівської премії з літератури 1982 року. Представник літературного напрямку «магічного реалізму». Його ім'я стоїть поряд з іменами Хорхе Луїса Борхеса, Маріо Варгаса Льйоси, Хуліо Кортасара як одного з найвизначніших письменників Латинської Америки ХХ століття[5].

Життєпис

Дитинство

Габрієль Гарсія Маркес народився в старовинному провінційному містечку Аракатака, провінція Магдалена, Колумбія, надалі жив у Мексиці та Європі, перед смертю — переважно у Мехіко.

Батько був телеграфістом, працював у дві зміни і вдома бував рідко й дуже рідко спілкувався та опікувався дітьми. Маму Габрієль обожнював, але у неї було крім нього ще десять дітей, і хлопчикові завжди не вистачало її уваги.

У дитинстві його виховували батьки матері. Саме вони познайомили майбутнього письменника з мовними особливостями, що в подальшому стали важливою частиною його творчості.[6] Бабуся Транкіліна — жінка XIX століття, горда, цнотлива, заправляла усім в домі (вона стала прототипом і з'являлася у багатьох романах Маркеса в образах жінок, що стоять біля витоків роду), а дід — полковник, учасник громадянської війни 1899—1903 років (теж воскресав чи не в кожному творі онука)[7].

Освіта

У 1940 році, у 12-річному віці, Габрієль отримав стипендію і почав навчання в єзуїтському коледжі містечка Сіпакіра, що за 30 км на північ від Боготи[8].

У 1946 році він вступив у Національний університет Колумбії на юридичний факультет.

Сім'я

Захоплення за часів юності однією дівчиною стало для Маркеса визначальним на всі роки. То була Мерседес Ракель Барча Пардо[9], народжена 6 листопада 1932 року в селищі Маганга, на березі річки Магдалени. Її мати була колумбійкою, з сім'ї фермерів. А в жилах батька текла змішана палестинсько-єгипетська кров. Маркес вважав, що саме від предків-єгиптян дісталася Мерседес «таємнича краса нільської змії». Дід її був родом з Олександрії, в Колумбії йому належала мережа аптек в різних містах. Сім'я часто переїжджала, але для Мечі завжди вибирали найпрестижнішу і строгу католицьку школу, де та завжди вчилася на відмінно. Вона багато читала; крім книг з біології, захоплювалася романами і поезією. У 1945 році сім'я Мерседес перебралася в Сукре, в якому тоді жили батьки Маркеса з молодшими дітьми. Деметріо Барча відкрив там аптеку, і сім'я оселилася біля центральної міської площі, неподалік від будинку сім'ї Габріеля. Водночас «Габ» тоді навчався в Сіпакірі та навідувався туди лише на різдвяні канікули. Саме під час канікул (1945—1946 роках) Габрієлю вдалося познайомитися з красивою сусідською дівчинкою на танцмайданчику, з тих пір романтичний юнак звабився-закохався в ту дівчину. Цілуючи на прощання їй руку, він сказав: «Тільки зараз я зрозумів, що всі вірші, які я написав, були присвячені Вам. Будьте моєю дружиною!»

Через 13 років після першої зустрічі Маркес одружився з Мерседес, яка у шлюбі народила синів Гонсало і Родріго.[10]

Останні роки та смерть письменника

Габрієль Гарсія Маркес із сином Гонсаліо (Гонзаліо) і дружиною Мерседес. 1982 рік, Париж.

На схилі літ Габрієля Маркеса почали переслідувати хвороби, давалися взнаки невтомна праця, переїзди-мандрівки та життєві звички письменника. Під час роботи Маркес нерідко викурював по три пачки цигарок на день, ймовірно, це стало причиною виникнення ракової пухлини у легенях, яку виявили у 1989 році. За прогнозами лікарів йому залишалося жити близько року, проте його прооперували у 1992 р., а після лікування і вірної турботи дружини Мерседес Маркес видужав. На першій же прес-конференції, даній після одужання, Габріель Гарсія Маркес повідомив, що більше не писатиме: «Тепер я тільки чоловік Мерседес … я належу їй повністю»[11].

У 1999 році Маркесу поставили новий діагноз лімфома зі злоякісним клінічним перебігом. Йому довелося перенести дві складні операції в США і Мексиці і довгий курс лікування[12]. Відтак це призвело до чималої кількості чуток та поголосів про здоров'я відомого письменника та його смерть. Спершу це його та родину дратувало, але, з роками, він уже жартував над цими вигадками. Хоча таки останні роки давалися йому все важче та важче, оскільки до звичних болячок додалася хвороба Альцгеймера: бували дні, коли Габрієль не реагував ні на що, не впізнавав навіть синів і брата. І тільки Мерседес він впізнавав завжди[13].

На початку березня 2014 року, в день свого народження, Габрієль Маркес вийшов зі свого будинку для спілкування з журналістами та шанувальниками. Вони спільно відзначили його уродини, як виявилося, це була остання публічна поява письменника.

Помер Габрієль Гарсія Маркес 17 квітня 2014 на 88-му році життя у своєму будинку в Мехіко[14][15][16] від пневмонії. Тіло Габріеля Маркеса було піддано кремації в п'ятницю 18 квітня в ході закритої церемонії за бажанням сім'ї[17]. У зв'язку зі смертю письменника влада Колумбії оголосила в країні триденну жалобу, а президент Колумбії Хуан Мануель Сантос висловив свої співчуття в Twitter:

Тисяча років самотності та смутку через смерть найвеличнішого колумбійця всіх часів, висловлюю свою солідарність та співчуття родині.[18][19]

Оригінальний текст (ісп.)
Mil años de soledad y tristeza por la muerte del más grande colombiano de todos los tiempos! Solidaridad y condolencias a la Gaba y familia.

Становлення та творчість

Перше оповідання Гарсії Маркеса було опубліковане 1947 року, але тоді автор не мислив себе професійним літератором. 1948 року внаслідок убивства лідера ліберальної партії атмосфера в столиці ускладнилася, і Гарсія Маркес переїхав у Картахену, де намагався продовжити заняття. Але адвокатська кар'єра його мало приваблювала, а невдовзі він зовсім відмовився від неї і звернувся до журналістики.

1951 року вийшла повість «Опале листя» (La hojarasca), у якій вперше з'являється містечко Макондо, що так нагадує рідну Аракатаку. Разом зі світом Макондо приходить і тема самотності, центральна для всієї творчості Гарсії Маркеса.

З 1954 року Маркес працював у газеті «Ель Еспектадор», публікуючи невеличкі статті та рецензії на фільми. Як кореспондент цієї газети він побував у Польщі, Італії, Франції, Венесуелі та США. У 1959 році в Нью-Йорку в нього народився син.[20]

Поряд із кореспондентською діяльністю Маркес почав писати оповідання і кіносценарії. У 1961 році він опублікував повість «Полковникові ніхто не пише» (ісп. El coronel no tiene quien le escriba), у 1962 році — роман «Лиха година» (La mala hora, 1966). У 1967 році був виданий роман «Сто років самотності» (Cien años de soledad), який приніс автору світове визнання. Чилійський поет Пабло Неруда назвав цей роман найкращим іспаномовним романом з часів Дон Кіхота.

У 1982 році Маркесу було присуджено Нобелівську премію з літератури: «за романи і оповідання, в яких фантазія і реалізм, поєднані у світі уяви, що віддзеркалює життя і конфлікти цілого континенту».

У 1989 році у письменника виявили ракову пухлину в легенях, яка, ймовірно, розвинулась через його багаторічну звичку курити під час роботи. Після операції у 1992 році розвиток пухлини призупинився. Проте медичне обстеження у 1999 році виявило в нього іншу форму злоякісного новоутворення — лімфому. Його довелося двічі оперувати в США і Мексиці.

2002 року вийшла друком перша книга зі запланованої біографічної трилогії — «Жити, щоб розповісти про це», що стала бестселером в іспаномовному світі.

У серпні 2004 року Маркес продав права на екранізацію свого роману «Кохання під час холери» голлівудській кінокомпанії «Stone Village Pictures». Бюджет цієї кінострічки склав 40 млн. доларів США. Фільмування відбувалося в 2006 році в Картахені, що на карибському узбережжі Колумбії.

Цікавинки з життя

  • За часів, коли Маркес тільки починав свою кар'єру письменника, йому часто не вистачало грошей на власний кут, тому нерідко доводилося жити в будинках розпусти.
  • У 2009 році уряд Мексики визнав, що мексиканська влада вела стеження за Габрієлем Маркесом з 1967 року по 1985 рік (тобто в період президентства Луїса Ечеверрії і Хосе Лопеса Портільо) через його прихильне ставлення та зв'язки з комуністичними режимами і лідерами.
  • IV Міжнародний конгрес іспанської мови визнав «Сто років самотності» другим за важливістю твором іспанською мовою після «Дон Кіхота» Сервантеса. На сьогодні у світі продано більше 30 мільйонів екземплярів цього роману, його перекладено 35 мовами світу.
  • За місяць до офіційної презентації останньої книги Маркеса «Згадуючи моїх сумних повій» у 2004 році книжкові «пірати» викрали рукопис і почали продавати книгу. У відповідь на це письменник змінив фінал повісті, після чого мільйонний тираж розійшовся в рекордно короткий термін. Піратські екземпляри, більшість із яких конфіскувала поліція, стали предметом полювання колекціонерів.

Творчий набуток

Романи

Повісті

  • 1955 «Опале листя» (La hojarasca);
  • 1957 Полковникові ніхто не пише (El coronel no tiene quien le escriba);
  • 1970 «Розповідь непотопельника у відкритому морі» (Relato de un náufrago);
  • 1972 «Неймовірна і сумна історія про простодушної Ерендіри та її жорстокосердної бабці» (La increíble y triste historia de la cándida Eréndira y de su abuela desalmada);
  • 1981 «Історія однієї смерті, про яку знали заздалегідь» (Cronica de una muerte anunciada);
  • 1994 «Про кохання та інших бісів» (Diatriba de amor contra un hombre sentado);
  • 2004 «Згадуючи моїх нещасних курвів» (Memoria de mis putas tristes).

Оповідання

  • 1947 Третя смиренність (La tercera resignación);
  • 1948 Інший бік смерті (La otra costilla de la muerte);
  • 1948 Єва всередині свого кота (Eva está dentro de su gato);
  • 1948 Тувалкаін кує зірку (Tubal-Caín forja una estrella);
  • 1949 Прикрість для трьох сомнамбул (Amargura para tres sonámbulos);
  • 1949 Діалог із дзеркалом (Diálogo del espejo);
  • 1950 Очі блакитного пса (Ojos de perro azul);
  • 1950 Жінка, яка приходила о шостій (La mujer que llegaba a las seis[21]);
  • 1950 Про те, як Натанаель наносить візити (De cómo Natanael hace una visita);
  • 1951 Набо, негр, який змусив чекати ангелів (Nabo, el negro que hizo esperar a los ángeles);
  • 1951 Опале листя (La hojarasca);
  • 1952 Хтось розкидає ці троянди (Alguien desordena estas rosas);
  • 1953 Ніч куликів (La noche de los alcaravanes);
  • 1954 Чоловік, який приходить під час дощу (Un hombre viene bajo la lluvia);
  • 1955 Монолог Ісабель під час дощу в Макондо (Monólogo de Isabel viendo llover en Macondo);
  • 1955  День після суботи (Un día despues del sábado);
  • 1961 Море втраченого часу (El mar del tiempo perdido);
  • 1962 Сієста у вівторок (La siesta del martes);
  • 1962 Один із цих днів (Un día de éstos);
  • 1962 У цьому місті немає злодіїв (En este pueblo no hay ladrones);
  • 1962 Незабутній день Бальтасара (La prodigiosa tarde de Baltazar);
  • 1962 Вдова Монтьєль (La viuda de Montiel[22]);
  • 1962 Штучні троянди (Rosas artificiales);
  • 1962 Похорони Великої Мами (Los funerales de la Mamá Grande);
  • 1968 Стариган із крилами (Un señor muy viejo con unas alas enormes);
  • 1968 Світло як вода (La luz es como el agua);
  • 1968 Найкрасивіший потопельник у світі (El ahogado más hermoso del mundo);
  • 1968 Остання подорож корабля-привида (El último viaje del buque fantasma);
  • 1968 Блакаман, добрий продавець див (Blacamán el bueno vendedor de milagros);
  • 1970 За коханням неминучість смерті (Muerte constante más allá del amor);
  • 1972 Неймовірна сумна історія про простодушну Ерендіру і її безсердечну бабусю (La increíble y triste historia de la cándida Eréndira y de su abuela desalmada);
  • 1976 Щасливе літо сеньйори Форбес (El verano feliz de la señora Forbes);
  • 1976 Сліди твоєї крові на снігу (El rastro de tu sangre en la nieve);
  • 1978 «Я прийшла тільки зателефонувати» («Solo vine a hablar por teléfono»);
  • 1978 Світло - все одно що вода (La luz es como el agua);
  • 1979 Марія дус Празеріш (María dos Prazeres);
  • 1979 Щасливої ​​дороги, пане президенте! (Bon Voyage, Mr President);
  • 1980 «Я наймаюсь бачити сни» (Me alquilo para soñar);
  • 1980 Серпневі страхи (Espantos de agosto);
  • 1980 Сімнадцять отруєних англійців (Diecisiete ingleses envenenados);
  • 1981 Свята (La Santa);
  • 1982 Літак сплячої красуні (El avión de la bella durmiente);
  •  1982 Трамонтана (Tramontana);
  • Коло читання і впливу;
  • Летисія Насарено;
  • Розповіді уявного мандрівника;
  • 1992 Дванадцять дорожніх історій (Doce cuentos peregrinos)

Короткі оповідання

  • 1950 - «Повернення Меме» (El regreso de Meme — начерк до роману «Сто років самотності»);
  • 1950 - «Будинок Буендіа» (La casa de los Buendía — начерк до роману «Сто років самотності»);
  • 1950 - «Дочка Полковника» (La hija del coronel — начерк до роману «Сто років самотності»);
  • 1950 - «Син Полковника» (El hijo del coronel — начерк до роману «Сто років самотності»);
  • 1996 - «Карібе Меджіко» (Caribe Mágico);
  • 1999 - «Побачимось в серпні» (En agosto nos vemos — уривок ненаписаного роману);
  • «Божевільні поминки»
  • «Сумна оповідка»
  • «Двадцять чотири!»
  • «Для першого розділу»
  • «Історія про двох дурненьких закоханих, які прочитали вірші Бернардес»
  • «Малюнок»
  • «Октавіо»
  • «Привиди їздять на велосипеді»
  • «Суперечливі думки з приводу однієї негарної жінки»
  • «Рояль»
  • «Найкоротша казка»
  • «Той, хто утримує власну крамницю»
  • «Крапка. З нового рядка»
  • «Людина з парасолькою»
  • «Людина, яка заспівала у ванні»
  • «Людина, яка не сміється»

Романи, збірки, статті

  • 1955: Сухе листя / La hojarasca
  • 1961: Полковникові ніхто не пише / El coronel no tiene quien le escriba
  • 1962: Недобрий час / La mala hora
  • 1962: Похорони Великої Мами / Los funerales de la Mamá Grande
  • 1967: Сто років самотності / Cien años de soledad
  • 1968: Монолог Ісабель під час дощу в Макондо / Monólogo de Isabel viendo llover en Macondo
  • 1970: Оповідь непотопельника / Relato de un náufrago
  • 1973: Очі блакитного пса / Ojos de perro azul
  • 1973: Коли я був щасливий і дурний / Cuando era feliz e indocumentado
  • 1974: Чилі, переворот і грінго / Chile, el golpe y los gringos
  • 1975: Осінь патріарха / El otoño del patriarca
  • 1947—1972, 1976: Усі оповідання / Todos los cuentos
  • 1978: Подорож соціалістичними країнами / De viaje por los países socialistas
  • 1948—1952: Журналістика 1: Берегові тексти / Obra periodística 1: Textos costeños
  • 1954—1955: Журналістика 2: Серед франтів / Obra periodística 2: Entre cachacos
  • 1955—1960: Журналістика 3: З Європи і Америки / Obra periodística 3: De Europa y América
  • 1974—1995: Журналістика 4: Задарма / Obra periodística 4: Por la libre
  • 1980—1984: Журналістика 5: Прес-релізи / Obra periodística 5: Notas de prensa
  • 1981: Хроніка смерті, про яку всі знали заздалегідь / Crónica de una muerte anunciada
  • 1982: Хай живе Сандіно / Viva Sandino
  • 1982: Викрадення / El secuestro
  • 1982: Запах гуаяви / El olor de la guayaba
  • 1983: Штурм / El asalto: el operativo con el que el FSLN se lanzó al mundo
  • 1983: Ередіра / Eréndira
  • 1985: Кохання під час холери / El amor en los tiempos del cólera
  • 1986: Таємна пригода Мігеля Літтіна у Чилі / La aventura de Miguel Littín clandestino en Chile
  • 1989: Генерал у своєму лабіринті / El general en su laberinto
  • 1992: Дванадцять дорожніх оповідань / Doce cuentos peregrinos
  • 1994: Про кохання та інших демонів / Del amor y otros demonios
  • 1996: Новина про викрадення / Noticia de un secuestro
  • 2002: Жити, щоб розповісти про це / Vivir para contarla
  • 2004: Записник з моїми сумними курвами / Memoria de mis putas tristes
  • 2010: Я тут не для того, щоб робити промови / Yo no vengo a decir un discurso

Збірки та видання

  • 1962 «Похорони Великої Мами» (Los funerales de la Mamá Grande);
  • 1972 «Очі голубого пса» (Ojos de perro azul);
  • 1972 «Неймовірна сумна історія про простодушну Ерендіру та її безсердечну бабусю» (La increíble y triste historia de la);
  • 1992 «Дванадцять мандрівних оповідок» (Doce cuentos peregrinos — Дванадцять оповідок-мандрівок);
  • 2010 «Я тут не для того, щоби говорити промови» (Yo no vengo a decir un discurso — збірка публічних виступів).

П'єси

  • 1994 «Кохання й інші демони» (Diatriba de amor contra un hombre sentado);

Публіцистика

  • 1986 «Небезпечні пригоди Мігеля Літтина в Чилі» (La aventura de Miguel Littín, clandestino en Chile);
  • 1996 «Новина про викрадення» (Noticia de un secuestro);
  • 2002 «Жити, щоби розказати про життя» (Vivir Para Contarla — мемуари);

Кіносценарії

  • 1966 — «Juego Peligroso»;
  • 1982 — «El olor de la guayaba»;
  • 1982 — «El Rastro de tu Sangre en la Nieve: El Verano Feliz de la Señora Forbes»;
  • 1982 — «El secuestro»;
  • 1983 — «Erendira»;
  • 1983 — «María de mi Corazón»;
  • 1985 — «Tiempo de Morir» (Співавтор: Карлос Фуэнтес);
  • 1987 — «Diatriba de Amor para un Hombre Sentado»;
  • 1988 — «Fábula de la Bella Palomera»;
  • 1988 — «Un señor muy viejo con unas alas enormes»;
  • 1989 — «Cartas del parque»;
  • 1989 — «Milagro en Roma»;
  • 1996 — «Oedipo alcalde»;
  • 1997 — «Como se cuenta un cuento».

Екранізації

  • 1979 «Вдова Монтьєль» (La Viuda de Montiel);
  • 1984 «Прощавай, ковчег» (Saraba hakobune);
  • 1987 «Хроніка оголошеної смерті» (Cronaca di una morte annunciata);
  • 1988 «Дуже старий чоловік з величезними крилами» (Un señor muy viejo con unas alas enormes);
  • 1989 «Літо міс Форбс» (El verano de la señora Forbes);
  • 1989 «Весела неділя» (Un domingo feliz);
  • 1990 «Дуже старий чоловік з величезними крилами»
  • 1992 «Тільки смерть приходить обов'язково» (Mkholod sikvdili modis autsileblad);
  • 1999 «Полковнику ніхто не пише» (El coronel no tiene quien le escriba);
  • 2006 «Недобра година» (O Veneno da Madrugada);
  • 2007 «Кохання під час холери» (Love in the Time of Cholera);
  • 2009 «Кохання й інші демони» (Del amor y otros demonios);
  • 2011 «Згадуючи моїх сумних повій» (Memoria de mis putas tristes);

Переклади творів українською

Вплив життя і творчості Габрієля Маркеса на світову культуру

Нагороди та відзнаки

  • 1971 — Почесний доктор Колумбійського університету в Нью-Йорку;
  • 1972 — Премія Ромуло Гальєгоса;
  • 1979 — Премія Jorge Dimitrov por la Paz;
  • 1982 — Орден Почесного легіону Франції;
  • 1982 — Нобелівська премія з літератури;
  • 1982 — Орден Ацтекського орла;
  • 1993 — Почесний доктор Інституту Каро і Куерво (колумбійський центр наукових досліджень літератури, філології та лінгвістики іспанської мови та інших мов Колумбії);

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. https://www.nytimes.com/es/2020/08/25/espanol/mercedes-barcha.html
  3. https://www.jornada.com.mx/notas/2021/09/22/politica/la-extincion-de-la-memoria/
  4. Gabriel García Márquez Turns 80. BBC News. 6 березня 2007. Процитовано 30 березня 2008.
  5. Література Латинської Америки
  6. Saldívar, 1997, p. 102 (наведено за англійською вікіпедією)
  7. Родина та сім'я Габрієля Маркеса
  8. Габріель Гарсіа Маркес — геній «магічного реалізму»
  9. Мерседес Барча: ангел-охоронець великого колумбійця
  10. Gazeta.ua (22 квітня 2014). Дружина Маркеса чекала його 13 років. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 21 вересня 2020.
  11. 55 років разом: історія любові Габріеля Гарсія Маркеса і Мерседес Барча
  12. Хвороба Маркеса та лікування
  13. Брат письменника, Хаїм, з гіркотою розповідав журналістам, що бували дні, коли Габрієль не реагував ні на що, не впізнавав навіть синів і брата.
  14. Помер Нобелівський лауреат Габріель Гарсія Маркес
  15. У Мексиці помер класик «магічного реалізму» Габріель Гарсія Маркес
  16. Прощання з Габрієлєм Гарсія Маркесом відбудеться в понеділок
  17. Поминальні на честь Габрієля Маркеса
  18. Juan Manuel Santos
  19. Помер письменник Габріель Гарсія Маркес // Табло ID, 18.04.2014, 09:02
  20. Pelayo, 2001, p. 7
  21. Габріель Гарсіа Маркес «Жінка, яка приходила о шостій»
  22. Габріель Гарсіа Маркес «Вдова Монтьєль»

Посилання

  • Ґарсія Маркес, Ґабріель // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. А  К. — С. 436. — ISBN 966-692-578-8.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.