Стародавнє землеробське поселення Кука

Стародавнє землеробське поселення Кука (Болото Кука) — археологічна пам'ятка на території Папуа Нової Гвінеї, що показує ізольований розвиток сільського господарства протягом 7-10 тисячоліть. Розташована в південно-східній частині острова Нова Гвінея, в провінції Західний Гайлендс на висоті 1550 метрів над рівнем моря, у високогірній долині Вахгі. Площа пам'ятки — 116 гектарів. У даній болотистій місцевості збереглися сліди переходу від збирання до сільського господарства, за оцінками археологів в даній місцевості цей процес проходив приблизно в 5 тисячолітті до н. е., до цього періоду належать знайдені пагорби-грядки по кромці вологї зони. Приблизно за 2000 років до н. е.. тут була створена система дренажних каналів, пов'язаних в єдину мережу. Переважно вирощувалися фруктові і горіхові дерева, рослини з їстівними коренями — ямс, таро, пасовищні культури, цукрова тростина, зелень, листяні овочі та банани. Археологічні розкопки та дослідження проводяться з 1960-х років[2], піонером у цій галузі був австралійський археолог Джек Голсон. На території пам'ятки проживає плем'я кавелка, з 1990-х років вони вирощують солодку картоплю, банани та каву. У 2008 році місцевість включена до списку Всесвітньої спадщини.[3]

Стародавнє землеробське поселення Кука
Kuk Early Agricultural Site [1]
Світова спадщина
5°47′01″ пд. ш. 144°19′54″ сх. д.
Країна	Папуа Нова Гвінея Західний Гайлендс
Тип	Культурний
Критерії	iii, iv, v
Об'єкт №	887
Регіон	Азія і Океанія
Зареєстровано:	2008 (32 сесія)
Розташування на карті Папуа Нової Гвінеї