Старчак Валентин Євгенович
Валентин Євгенович Старчак (12 серпня 1916, Харків — 3 грудня 1999, Львів) — український тренер з боксу, «Заслужений тренер України» та «Заслужений тренер Киргизії».
| Старчак Валентин Євгенович | |
|---|---|
| Народився |
12 серпня 1916 Харків, Російська імперія |
| Помер |
3 грудня 1999 (83 роки) Львів, Україна |
| Поховання | Янівський цвинтар |
| Діяльність | тренер з боксу |
| Заклад | Львівський державний університет фізичної культури |
| Нагороди |
  |
Біографія
Валентин Старчак народився 12 серпня 1916 року в сім'ї залізничника та вчительки. З дитинства займався різними видами спорту, зокрема такими екстремальними видами як стрибки з парашутом, з трампліну. У 1932 році, коли бокс був офіційно визнаний в СРСР, став відвідувати секцію боксу. Зустрічався на рингу з провідними боксерами. Закінчив у Харкові Вищу школу тренерів Державного інституту фізичної культури України у Харкові (1936—1938). Одним з його тренерів був Є. Євдокимов, чемпіон світу з парашутного спорту, що вплинуло на подальшу долю його вихованця.
У 1939 закінчив Мелітопольське авіаційне училище штурманів. У 1940 році як штурман бомбардувальника робить бойові вильоти під час Радянсько-фінської війни. Отримав важке поранення. Тривалий час лікувався в різних містах. У травні 1942 року в Душанбе його визнали непридатним до військової служби. Але він проявив наполегливість, за допомогою фізичних тренувань повернувся в стрій. Нові вильоти розпочав на Сталінградському фронті, війну закінчив в Берліні.
Після демобілізації у жовтні 1946 року його направили на посаду державного тренера з боксу в Киргизію, в місто Фрунзе. Валентин Сторчак не тільки тренував спортсменів, а й сам виступав як боксер. Отримав звання «Заслужений тренер Киргизії», став суддею Всесоюзної категорії. Крім того займався альпінізмом, підкорював вершини Тянь-Шаню.
У 1950 році повернувся до України. Спочатку тренував у Дніпропетровську боксерів у товаристві «Металург». А 1952 року його запросили до Львова працювати у Будинку офіцерів. Створена ним команда стала однією з найсильніших боксерських команд України. Його також призначили тренером збірної команди Української РСР з боксу.
З 1955 по 1972 рік викладав у Львівському інституті фізкультури, згодам на посаді тренера Львівської школи вищої спортивної майстерності. Останнім його місцем його роботи була Львівська залізнична лікарня на посаді методиста з лікувальної фізкультури.
Помер 3 грудня 1999 року від раку[1]. Похований на Янівському цвинтарі.
Тренерська та викладацька робота
Валентин Старчак створив системи навчання і тренування боксерів як спортивної дисципліни, зокрема послідовність оволодіння техніко-тактичною майстерністю боксерів від початкового рівня до майстра спорту.
Шість його вихованців здобували медалі на чемпіонатів колишнього Радянського Союзу, більше 20 ставали чемпіонами України. У 1950-60 роках на першості України з боксу боротьба практично велась за другі-треті місця, бо очолювана Валентином Старчаком команда Львівщини була беззаперечним лідером.
Значна частина його підопічних добилася успіхів не тільки на рингу. Після завершення спортивної кар'єри ставали науковцями, успішними тренерами, арбітрами.
Відзнаки та вшанування пам'яті
Валентин Євгенович за бойові дії нагороджений орденами та медалями, а після війни — «Знаком Пошани».
З 2001 року у Львові проходить щорічний міжнародний турнір його пам'яті з боксу серед боксерів-юніорів.
Примітки
Джерела
- Савчин М. П., Лопатнюк С. В. Спортивно-педагогічна спадщина заслуженого тренера України Валентина Євгеновича Старчака: Інформаційно-методичні матеріали/Упоряд. І. І. Маркевич. — Львів: Українські технології, 2004. — 56 с. — С.5-15 — ISBN 966-666-110-1
- Старчак Валентин Євгенович: біобібліогр. покажч. / уклад. Ірина Свістельник. — Львів: [б. в.], 2017. — 7 с. (Серія «Спортивна наука в особах, документах, бібліографії»).