Степан Кукуруза

Степан Кукуруза (рік народження та рік смерті невідомі) — громадський та культурний діяч у місті Харбін (Маньчжурія, північна-східна частина Китаю; дивіться Далекосхідні поселення українців; Китай, українці в Китаї).

Родом з Подільської губернії. 1906 царський уряд позбавив його права вчителювати (до цього часу працював сільським учителем) і він був висланий до Сибіру. Згодом став службовцем Китайської Чанчуньської (Китайсько-Східної, нині Харбінська) залізниці.

Жив у Харбіні, з 1909 року диригував хором при Українському клубі.

Організатор і впродовж багатьох років (з 1910) голова аматорського гуртка "Бандура".

Після Лютневої революції 1917 був обраний (у березні 1917) секретарем тимчасового Українського бюро в Харбіні.

У липні 1917 як член правління Українського клубу обраний до складу Маньчжурської окружної української ради, член її президії, керівник культурно-просвiтньої секції.

Від грудня 1917 – редактор журналу "Засів".

У жовтні 1918 – секретар 4-го Українського далекосхідного надзвичайного з'їзду (проходив у місті Владивосток, нині місто в РФ).

1918–19 – секретар українського консульства в Харбіні.

Автор двох читанок – "Перша читанка" і "Рідні зерна" – та граматики для українських шкіл на Далекому Сході.

1921 – заступник голови українського православного братства Покрови Пресвятої Богородиці в Харбіні, диригент церковного хору, член ревізійної комісії харбінського товариства "Просвіта" (дивіться Просвіти).

1936 виїхав з родиною до СРСР. Невдовзі був репресований і страчений.