Попок Андрій Андрійович

Андрій Андрійович Попок (нар. 14 грудня 1966) — український науковець, віцепрезидент Національної академії державного управління при Президентові України (06.2011-07.2021), доктор наук з державного управління, професор.

Андрій Андрійович Попок
Віце-президент Національної академії державного управління при Президентові України
Нині на посаді
На посаді з з червня 2011
Народився 14 грудня 1966(1966-12-14) (55 років)
м. Боярка, Київська область
Відомий як професор
Громадянство  Україна
Національність українець
Освіта Національна академія державного управління при Президентові України (НАДУ)
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Медаль «За відзнаку у військовій службі»

Освіта

Науковий ступінь

Вчене звання

Професійна діяльність

З червня 2011 - по липень 2021 — віцепрезидент Національної академії державного управління при Президентові України.

З 2005 професор кафедри соціальної і гуманітарної політики Національної академії державного управління при Президентові України.

2009-2011 — заступник голови Державного комітету України у справах національностей та релігій.

2002-2004 — начальник Управління у справах української діаспори та міжнародних зв'язків Державного комітету України у справах національностей та міграції.

1996-1999 — начальник відділу, начальник відділу — заступник начальника Управління Міністерства України у справах національностей і міграції; начальник Управління у справах української діаспори Державного комітету України у справах національностей та міграції; відповідальний секретар Міжвідомчої координаційної ради з питань співробітництва з українською діаспорою при Кабінеті Міністрів України.

Військову службу проходив на кораблях і в частинах Тихоокеанського флоту. У грудні 1990 обраний першим секретарем Первомайського РК ВЛКСМ м. Владивостока.

1990-1993 — депутат, голова постійної комісії з питань молоді і спорту Первомайської районної ради м. Владивостока (склав повноваження достроково у 1993 році у зв'язку з відмовою від російського громадянства, що автоматично надавалося військовослужбовцям, які проходили службу на території Російської Федерації).

Бере активну участь у законотворчому процесі в Україні. Входив до складу робочих груп із підготовки проектів законів України «Про концепцію державної етнонаціональної політики України» та «Про правовий статус закордонних українців», брав безпосередню участь у підготовці до ратифікації проекту Закону України «Про ратифікацію Угоди між Україною і Республікою Молдова про співробітництво у забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин». Президентом України був визначений доповідачем законопроекту під час його розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України. Ініціював створення й організував роботу науково-консультативної ради при Держкомнацрелігій. Керівник Української частини Підкомісії з питань співробітництва у галузі культурно-мовних потреб національних меншин Підкомітету з питань гуманітарного співробітництва Українсько-Російської міждержавної комісії; очолював Міжвідомчу робочу групу з протидії проявам ксенофобії, міжетнічній та расовій нетерпимості (2009-2011); був заступником голови Української частини Двосторонньої українсько-словацької комісії з питань національних меншин, освіти і культури (2009-2011).

Член Конституційної Асамблеї — спеціального допоміжного органу, утвореного Президентом України з метою підготовки законопроекту (законопроектів) про внесення змін до Конституції України, (2012-2015).

Член Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі (2008-2015).

Державний службовець 3-го рангу (2010).

Наукова діяльність

Державну службу поєднує з дослідницькою, науковою та викладацькою діяльністю. А. А. Попок знаний в Україні фахівець у галузі державного управління, історії, соціології та етнополітики. Автор (співавтор) понад 130 наукових і науково-методичних праць, серед яких вісім монографій, три підручники та сім навчальних посібників. Зокрема монографій: «Еміграційний потенціал осіб українського походження та вихідців з України — жителів Республіки Казахстан» (1998, співавт.), «Українці Румунії: сучасний стан та перспективи етнокультурного розвитку» (1999, співавт.), «Українські поселення на Далекому Сході: історико-соціологічний нарис» (2001), «Історична батьківщина — діаспора: європейський досвід взаємин» (2003, співавт.), «Закордонне українство як об'єкт державної політики» (2007).

Входить до складу (був членом) редколегій науково-популярних журналів, часописів, наукових фахових видань, серед яких «Командор», «Вісник Держкомнацміграції», «Вісник Держкомнацрелігій», «Вісник Національної академії державного управління при Президентові України», «Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України» та ін.

Голова спеціалізованої вченої ради Д 26.810.02 в Національній академії державного управління при Президентові України, якій надано право прийняття до розгляду та проведення захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора і кандидата наук з державного управління за спеціальностями 25.00.02 – механізми державного управління, 25.00.04 – місцеве самоврядування. Входив до складу спеціалізованих вчених рад: К 43.863.01 в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (2012-2015) з правом присудження наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальностями 25.00.01 – теорія та історія державного управління, 25.00.02 – механізми державного управління, 25.00.04 – місцеве самоврядування; 35.052.15 у Національному університеті «Львівська політехніка» (20092011) та К 26.709.04 у Національній академії оборони України (2004–2006), яким надано право присудження наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 20.00.22 — військова історія (історичні науки).

Автор і викладач навчальних курсів «Закордонне українство» та «Міжетнічні стосунки в сучасній Україні» в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (20032005); «Історія та культура закордонного українства» у Київському національному університеті культури та мистецтв (20042007); «Етнічна динаміка українського суспільства» у Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова (2010-2013), дисципліни «Державна політика щодо закордонного українства» в Національній академії державного управління при Президентові України (з 2006).

За роки трудової діяльності у А. А. Попка сформувався професійний і науковий інтерес до проблем становлення й реалізації державної етнонаціональної та релігійної політики, державної політики щодо закордонного українства, соціальної та гуманітарної політики.

У 2002 в Інституті історії України НАН України захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук на тему: «Українські поселення на Далекому Сході як історичний та етнокультурний феномен (кінець XIX-XX ст.)».

У 2010 у Національній академії державного управління при Президентові України захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління на тему: «Формування та реалізація державної політики щодо закордонного українства».

Підготував 7 кандидатів наук (2016).

Громадська діяльність

Перебуваючи на Далекому Сході, А. А. Попок пропагує українську культуру, бере активну участь у життєдіяльності української громади.

Ініціатор створення і перший голова (1991-1993) Товариства української культури Приморського краю.

1992-1993 — офіційний представник Товариства «Україна» на Далекому Сході.

Входить до складу оргкомітетів першого і другого (1992; 1997) Всесвітніх форумів українців, член Української Всесвітньої Координаційної Ради (1992-1997).

Нагороди

Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня, медаллю «За відзнаку у військовій службі» І ступеня, Подякою Президента України, Почесною грамотою Верховної Ради України, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Подякою Прем'єр-міністра України, Грамотою Державного управління справами, відзнакою «Знак пошани», Почесною грамотою та двома Подяками Київського міського голови, відзнакою Державного комітету України у справах національностей та міграції, Почесною грамотою Міністерства закордонних справ України та ін.

Церковні та громадські нагороди: Орден Андрія Первозванного II ст. (2012); Орден святого рівноапостольного князя Володимира III ст. (2000); орден Архистратига Михаїла (2003), медаль 2000-ліття Різдва Христового УПЦ КП (2000); Почесна відзнака Товариства «Україна-Світ».

Заслужений діяч науки і техніки України (23 серпня 2014).[1]

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.