Стефано Стураро

Стефано Стураро народився в невеликому курортному місті Санремо на півночі Італії. Там само він почав грати у футбол в академії місцевого клубу «Санремезе». У 2008 році Стураро перейшов в академію «Дженоа». Виступаючи прімаверу генуезького клубу, Стефано завоював свій перший трофей, коли в 2010 році його команда стала володарем Суперкубка Італії серед молодіжних команд, обігравши з рахунком 5:0 однолітків із «Мілана»[1]. У тому ж сезоні Стураро був залучений до роботи з основною командою, проте так і не вийшов на поле лише раз потрапивши в заявку на матч.

23 липня 2012 року Стураро відправився в річну оренду в «Модену», яка виступала в Серії B[2]. Виступаючи за «жовто-синіх», Стефано вперше вийшов на поле в офіційному матчі дорослих команд. Це сталося на 72-й хвилині матчу 2 раунду Кубка Італії проти «Зюйдтіроля»[3]. Всього за сезон Стураро провів 8 матчів в чемпіонаті і два в національному кубку.

30 червня 2013 року термін оренди закінчився і Стураро повернувся до Генуї. І вже в першому турі наступного чемпіонату дебютував у Серії А, вийшовши на заміну в матчі проти «Інтернаціонале» за хвилину до закінчення зустрічі[4]. У 26-му турі Стураро забив перший гол у клубній кар'єрі, вразивши на 85-й хвилині ворота «Катаньї»[5][6].

У наступне міжсезоння Стураро був куплений чинним чемпіоном Італії — туринським «Ювентусом»[7]. За домовленістю між клубами, Стураро залишався в оренді в «Дженоа» ще на наступний сезон[8]. Проте вже в наступне трансферне вікно туринці повернули Стураро з оренди[9], а 14 березня він вперше вийшов на поле в футболці «Ювентуса» в матчі Серії А проти «Палермо»[10]. У тому ж сезоні Стефано дебютував у Лізі Чемпіонів, вийшовши на заміну в першому чвертьфінальному матчі проти «Монако»[11]. За підсумками сезону Стураро з туринцями став чемпіоном Італії[12] та володарем Кубка Італії[13]. 8 серпня 2015 року Стураро допоміг своїй команді перемогти «Лаціо» (2:0) в матчі на Суперкубок Італії, здобувши і третій основний італійський трофей. Протягом наступних трьох сезонів у складі «старої сеньйори» незмінно захищав чемпіонський титул, утім сам Стураро стабільним гравцем «основи» не став.

Влітку 2018 року був відданий в оренду до лісабонського «Спортінга». Перебував у лавах португальської команди протягом півроку, жодного разу за цей час не вийшовши, оскільки заліковував травму. Так й не відновившись від травми, у січні 2019 року став гравцем «Дженоа». Повернувся до лав генузької команди на умовах оренди з «Ювентуса», а вже за два тижні було активовано опцію викупу прав на гравця і він уклав з «Дженоа» повноцінний контракт.

Гравцем основного складу генуезців не став, за два з половиною року взяв участь лише у 30 іграх в усіх турнірах. Першу половину 2021 року провів в оренді у «Вероні», після чого повернувся до «Дженоа».

2011 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 10 іграх на юнацькому рівні, відзначившись одним забитим голом.

Протягом 2014—2015 років залучався до складу молодіжної збірної Італії[14]. У її складі був учасником молодіжного Євро-2015, на якому вже в першому матчі проти майбутніх тереможців турніру шведів (1:2) Стураро був вилучений, а потім отримав триматчеву дискваліфікацію і більше на турнірі не зіграв[15], позаяк італійці не змогли вийти з групи. Всього на молодіжному рівні зіграв у 6 офіційних матчах, забив 1 гол.

6 червня 2016 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії, а згодом поїхав з нею на Євро-2016. На континентальній першості взяв участь у двох матчах групового етапу та програному німцям у серії пенальті чвертьфіналі. Після турніру до лав національної команди не викликався.