Стефан Жеромський

Стефан Жеромський
Stefan Żeromski
Стефан Жеромський
Псевдо Maurycy Zych[1], Józef Katerla[1] і Stefan Iksmoreż[1]
Народився 14 жовтня 1864(1864-10-14)
Стравчин
Помер 20 листопада 1925(1925-11-20) (61 рік)
Варшава
Поховання
Країна  Польща
Діяльність драматург
письменник
Сфера роботи fictiond
Мова творів польська[2]
Magnum opus The Spring to Comed
Членство Польський PEN Clubd і Związek Zawodowy Literatów Polskichd
Рід Q63531310?
Автограф
Нагороди

 Стефан Жеромський у Вікісховищі

Стефан Жеромський (пол. Stefan Żeromski, *14 жовтня 1864(18641014), Стравчин, Келецький повіт — †20 листопада 1925, Варшава) — польський письменник і драматург. Також писав під псевдонімами Maurycy Zych, Józef Katerla і Stefan Iksmoreż.

Життєпис

Походив із збіднілої шляхетської родини. після отримання середньої освіти у 1886 році поступив до Вищої ветеринарної школи (Варшава), яку не закінчив, захопившись літературою. У 1892–1896 роках працював бібліотекарем в польському музеї в Раперсвіля (Швейцарія), з 1897 до 1904 року — у бібліотеці Замойських у Варшаві. В цей час захопився социалистичними ідеями.

Підтримав російську революцію 1905 року, брав участь у політичних маніфестаціях і в боротьбі за польську школу в Люблінській губерній, де на той час мешкав. У 1909 році після арешту Жеромський емігрував до Парижа. У 1913 році починає роботу над трилогією «Боротьба з сатаною» (1914–1919 роки — «Звернення Іуди», «Заметіль», «Харітас»).

У 1918 році після здобуття Польщею незалежності перебирається до Варшави. Тут увесь час присвячує літературній діяльності. Помер у 1925 році.

Творчість

Жеромского називали «духовним лідером» покоління. Він зробив найбільший вплив на творчість своїх сучасників, на подальший розвиток польської літератури.

Різка критика капіталістичних відносин прозвучала вже в ранній творчості письменника («Оповідання», 1895 рік; «Розклюють нас круки», 1895 рік; «Сізіфова праця», 1897 рік; «Промінь», 1897 рік; збірка «Прозові твори», 1898 рік).

Жеромський створює образи позитивних героїв — самовідданих реформаторів-одинаків, які присвятили себе народній справі (роман «Бездомні», 1900 рік). З роками романтичний жест героїв доповнюється спробами утопічного вирішення соціальних конфліктів, що особливо помітно у творчості післяреволюційних років («Краса життя», 1912 рік; «Заметіль», 1916 рік).

Жеромський також звертався до проблем історії боротьби польського народу за відновлення національної незалежності, розглядаючи їх у тісному зв'язку з соціальною боротьбою. Широка панорама драматичного періоду польської історії (останній поділ Польщі, утворення Варшавського герцогства, надії, пов'язані з походом імператора Наполеона I на Російську імперію) дана в трилогії «Попіл» (1904 рік), а безрадісним долям учасників національно-визвольного повстання 1863 року присвячено роман «Вірна ріка» (1912 рік).

1882 року переклав польською мовою вірш Т. Шевченка "Думи мої, думи мої".

У художній публіцистиці Жеромського 1906–1908 років («Сон про шпагу», «Гола бруківка», «Слово про батрака», «Ноктюрн») передана героїчна атмосфера революційних років, висловлена повна підтримка письменником боротьби «святого пролетаря». Події революції знайшли відображення і в його повістях і романах — «Історія гріха» (1908), «Дума про гетьмана» (1909 рік), особливо в «Розі» (1909 рік), складної «несценічною» філософській драмі, де сконцентровано розуміння цілей революції, способів її здійснення та причин поразки.

У 1924 році він видав останній свій роман «Провесінь», герой якого протестує проти соціальних несправедливостей у Польщі.

Ілюстрації до «Історії гріха», «Вітру з моря», «Вірної річки» та «Сизіфських творів» та деяких інших творів зробила його дочка Моніка Жеромська.

Стиль

За своєю художньою манерою різко відрізняється від своїх попередників: їх об'єктивному врівноваженому оповіданню він протиставив новий тип прози — напружено-емоційної, ліричної. У ній велике значення набуває і межує з натуралізмом антиестетизм описів, символіка та імпресіонізм у пейзажі, у передачі душевних станів. Експресивність стилю досягається великою кількістю епітетів, метафор, інверсій, музичною організованістю фрази.

Українські переклади

Твори Жеромського перекладав Михайло Лебединець, прозаїк та дежравний діяч 1920-их років. Зокрема, оповідання «Провесінь» (видано у Харкові, 1930).

  • Подвиги поручика Сніци. — Х., 1930.
  • Бездомні. — К., 1954.
  • Провесна. — К., 1965.
  • Історія гріха. — К., 1977.

Твір "Попіл" переклав Валентин Струтинський (Серія "Вершини світового письменства", вид. "Дніпро", Київ, 1982).

Твори

  • Doktor Piotr
  • Duma o hetmanie
  • Dzieje grzechu
  • Echa leśne
  • Firlykowe Wzgórze
  • Бездомні (пол. Ludzie bezdomni)
  • Na probostwie w Wyszkowie
  • O żołnierzu tułaczu
  • Попіл (пол. Popioły)
  • Przedwiośnie
  • Puszcza Jodłowa
  • Rozdzióbią nas kruki, wrony
  • Róża
  • Sen o szpadzie
  • Siłaczka
  • Sułkowski
  • Syzyfowe prace
  • Uciekła mi przepióreczka
  • Uroda życia
  • Walka z szatanem
  • Wiatr od morza
  • Wierna rzeka
  • Zapomnienie
  • Zmierzch

Примітки

  1. Czech National Authority Database
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Література

  • Кулик В. П. Стефан Жеромський в Українській РСР. Бібліографічний покажчик. — Львів, 1968.

Посилання

  • Жеромський Стефан // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. А  К. — С. 636. — ISBN 966-692-578-8.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.