Стороженко Микола Володимирович

Стороженко Микола Володимирович (29 травня 1862 — 1942 чи 31 жовтня, 1944, Франція[1]) — український історик і педагог родом з Пирятинщини. Вихованець Київського університету й учень В. Антоновича. Член Київської Археографічної Комісії, Історичного товариства Нестора-літописця, входив до Ради голів Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва; співробітник «Київської Старини», а також російських журналів «Исторический Вестник», «Русская Мысль» тощо, земський діяч на Пирятинщині.

Стороженко Микола Володимирович
М. Стороженко, директор 1-ї Київської гімназії, 1909
Народився 29 травня 1862(1862-05-29)
с. Велика Круча, Полтавська губернія
Помер 1942(1942)
Франція
Громадянство Російська імперія →  Королівство Югославія →  Франція
Національність українець
Діяльність історик
Alma mater Історико-філологічний факультет Київського університетуd
Заклад Перша київська гімназія і Q4281411?
Нагороди

Життєпис

Народився Микола Стороженко у 1862 році в с. Велика Круча. Володів Велико-Кручанською економією, до складу якої входила Новоселівка. Навчався у 2 Київській гімназії, яку закінчив з золотою медаллю[1]. У 1881—1885 роках навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету Св. Володимира. Після чого займався дослідницькою роботою по історії України під керівництвом Антоновича Володимира Боніфатійовича.

З 1889 року Микола Стороженко працював інспектором народних шкіл на Чернігівщині, а з 1891 до 1895 років — інспектором народних шкіл на Київщині. Потім працював директором гімназії в Києві: з 1895 до 1909 року — Четвертої гімназії, а з 1909 до 1919 року — Першої гімназії. Продовжував займатися дослідженням історії України та публікувати свої статті.

У листопаді 1919 року Стороженко емігрував спочатку в Туреччину, а потім переїхав до Югославії, де займався викладацькою працею. Працював інспектором класів у Маріїнському Донському інституті у місті Біла Церква (Югославія) у 1920—1925 роках, після чого працював викладачем латині[2].

Доробок

Стороженко автор численних документальних праць з історії України 17 — 18 ст., опублікованих у видавництві Київської Археографічної Комісії («Архив ЮгоЗападной России»), у «Киевских Университетских Известиях», а головно у «Київській Старині».

Стороженко був видавцем і редактором Фамільного Архіву Стороженків (тт. I—VIII, 1902—1910). Колишній член Київської Старої Громади, автор українських віршів (М. Царінний, «Літні краси», 1884), приятель М. Куліша, В. Горленка, братів І. і П. Рудченків, Ореста Левицького та ін.

Стороженко по революції 1917 знову повернувся до українства і містив свої праці, писані українською мовою, в «ЗІФВ ВУАН» («Осада м. Крилова», «Куліш у Києво-Печерській школі», «До біографії П. Куліша», «ЗІФВ ВУАН», тт. І, II—III, 1920 — 22, 1923).

На еміграції в Югославії написав цікаві «Спогади з мого життя», важливі для історії української культури й українського руху в другій половині 19 ст. (опубліковані у 2005 р. [3]; рукопис зберігався в Музеї Визвольної Боротьби України в Празі).

Публікації

Примітки
  1. Білокінь Сергій. Стороженко Микола Володимирович // Українські історики: бібліографічний довідник. — Випуск 3. — К.: Інститут історії України Національної академії наук України, 2010. — С. 273—274. — 344 с. — (Українські історики). — ISBN 978-966-02-5212-7. Архів оригіналу за 23 листопада 2015. Процитовано 30 квітня 2015.
  2. Списки викладачів і співробітників Маріїнського Донського Інституту(рос.)
  3. Стороженко М. З мого життя / Упор. і вст. ст. В.Ульяновського. — К.: Либідь, 2005. — 432 с.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.