Страус Антон Емільович

Закінчив Київське реальне училище, в будівлі якого зараз розташовується Дипломатична академія при МЗС України. Випускники цього училища зазвичай надходили в технічні ВНЗ. Антон Страус не був винятком, він продовжив свою освіту в Гірничому інституті в Санкт-Петербурзі, який закінчив у 1892 році і був зарахований до Головного гірське управління.

Антон Страус прославився винаходом інноваційної та ефективної для свого часу технології пристрою набивних бетонних і залізобетонних паль для підсилення фундаментів будівель і споруд. Технологія була вперше застосована в 1899 р. на будівництві будівель управління Південно-західними залізницями в Києві, надалі широко використовувалася в Україні, в Росії і за кордоном при будівництві мостів, тунелів, шляхопроводів, будинків і портів. 18 травня 1909 інженер отримав американський патент на свій винахід за номером 922,207.

Проектна діяльність Антона Страуса була довгий час пов'язана з архітектором Владиславом Городецьким, який був для Страуса одночасно партнером і другом. Антон Страус знаходив нестандартні технічні рішення для реалізацій віртуозних ідей свого колеги. Наприклад, при зведенні легендарно відомого Будинку із химерами в Києві через перепад висот на будівельному майданчику інженер спорудив спеціальний ступінчастий фундамент: свайний з одного боку і стрічковий з іншого. Як інженер Антон Страус також брав участь у будівництві Міського музею старожитностей і мистецтв по Олександрівській вулиці (Грушевського, 6); Караїмської кенаси на Великій Підвальній, 7; Миколаївського костьолу на Великій Васильківській, 75.

Відомо також, що Антон Страус володів конторою, яка займалася бурінням Артезіанських свердловин, пошуком корисних копалин, пристроєм Артезіанських колодязів, насосів, фільтрів і труб, зміцненням ґрунтів бетонними палями (м. Київ, вул. Велика Володимирська, 26, 1897 рік).

Також як і його рідний брат Оскар Страус, був директором правління Акціонерного товариства «Південно-російського порохового заводу» (м. Київ, вул. Велика Підвальна, 8, 1911 рік).

Одним із захоплень Антона Страуса був яхтинг. Страус був членом київського яхт-клубу., а з 1911 по 1917 р. Був його командором.[1]

Батько — Еміль Страус (Strauss Emil Christian Ditrich), син доктора медицини Германа Страуса (Strauss Herman Karl) та Софі фон Баденхаузен (von Badenhausen Sofie), народився в 1829 році в Вітценхаузені (земля Гессен, Німеччина). Закінчив Геттінгенський університет за спеціальністю «доктор медицини та хірургії». Як військовий лікар брав участь у Кримській і Кавказькій війнах на боці Російської імперії, нагороджений орденом Анни 3-го ступеня.

Мати — Фанні Візель (Wiesel Fanny Elizabeth), дочка лікаря при департаменті державного майна Полтавської губернії Бернарда Визеля (Wiesel Bernhard Lorenz) і Розалі Майєр (Maier Rosalie Caroline).

Брат — Оскар Емільєвич Страус (Strauss Oscar, 1858 -?) — Фізик, математик, електротехнік, підприємець; один із засновників товариства «Савицький і Страус», що уклав перший контракт на електрифікацію Києва; автор брошури «Пам'яті Олександра Попова» про винахідника радіо. О. Е. Страус також був акціонером кабельного і порохового заводів, тютюнової фабрики в Києві, лісопилки в Чернігові.

• Визель А. О. Свет жизни предков. Из письма брату // Иллюстрированный общественно-политический, историко-публицистический и литературно-художественный журнал «Казань», 1996, № 9-12, с. 121-129.
• Страус, О. Э. Памяти А. С. Попова / О. Э. Страус. — Киев: Тип. С. В. Кулаженко, 1906. — 7 с.

• Сайт, присвячений архітектору Павлу Альошину
• Стаття «Отклубившийся Киев», автор Олексій Зотіков
• Горное профессиональное сообщество дореволюционной России
• Kievstory. Стаття «Бывшее реальное училище» на сайті
• Патент на винахід