Стрімголов (автобіографія)

"Стрімголов" — мемуари Олівера Сакса, які він писав уже знаючи, що невиліковно хворий на рак. У цій книжці автор постає у незвичних для лікаря амплуа і відверто розповідає про життєві перипетії сором’язливого інтроверта, який завдяки поєднанню особистого і професійного досвіду здобуває унікальну чутливість до стану інших людей (і не тільки своїх пацієнтів). Сакс згадує найважливіші події, знакові зустрічі, важливі місця і людей, які зробили його самим собою.

Книга вийшла більш інтимною, ніж попередня спроба Сакса — автобіографія "Дядько Вольфрам". У цій книзі автор розповідає про своє життя починаючи з 1943 і завершуючи 2009 роком.

Під час Другої світової війни, будучи маленьким хлопчиком, він був відісланий з Лондона до "огидною школи-інтернату", де над ним знущались та били, до того ж він важко переживав розлуку із сім'єю. Ці труднощі допомогли йому в майбутньому співпереживати пацієнтам, які часто відчували себе невдахами й аутсайдерами.

Його братові Майклу поставили діагноз шизофренія, цей стан жахав молодого Олівера; він згадує почуття сорому за те, що не витрачав більше часу на спілкування з Майклом і мав постійну потребу піти від нього, що призвело частково до його переїзду в США в 1960-і роки. Наука — з її гарантією порядку і логіки — стала притулком від хаосу, створюваного хворобою Майкла, тож медицина була одночасно й продовженням сімейної долі (його мати і батько, і два старших брата були лікарями), й можливістю "вивчити шизофренію й суміжні розлади мозку у моїх власних пацієнтів і по-своєму ".

Сором'язливий і схильний до життя "на певній відстані від життя," Доктор Сакс пише, що він несподівано закохався - "(заради Бога!) Я був в своєму 77-му році", - у американця на ім'я Біллі, що означало відмовитися від " звички самотності протягом усього життя ", як і десятиліття прийомів їжі, що складалася в основному із зернових або сардини, з'їдених "з банки, стоячи, за 30 секунд ".

Сором'язливість і труднощі розпізнавання осіб були соціальною перешкодою, коли доктор Сакс був молодший, але він зрозумів, що якщо він знайде когось, хто розділяє його (як правило, наукові) інтереси — як вулкани, медузи або гравітаційні хвилі — він буде залучений у жваву розмову. Його цікавість і ентузіазм до широкого кола пристрастей (в тому числі фотографії, плавання, важкої атлетики і мотоциклів, а також протягом деякого періоду, амфетаміну) поглинали весь той мінімум вільного часу, що він мав у період, коли працював 18 годин на день обстежуючи пацієнтів і займаючись дослідженнями.

Але це не все, були ще записи. Постійні записи. Він почав вести щоденники, коли йому було 14 років, і каже, що за останніми підрахунками у нього їх було близько тисячі[1]. Останній розділ автор присвячує саме цьому аспектові свого життя, і книга завершується словами: "Упродовж життя я написав мільйони слів, але акт письма здається мені таким же свіжим і настільки ж радісним, як тоді, коли розпочав його майже сімдесят років тому".

• Сакс, Олівер. Стрімголов : Історія одного життя / пер. з англ. Олени Ломакіної.— Київ: Наш формат, 2016;— 384 с. ISBN 978-617-7279-54-8.