Стрічка Мебіуса

Стрі́чка Ме́біуса чи Смужка Мебіуса (німецька вимова [ˈmøbiʊs]) є поверхнею лише з однією стороною і лише одним краєм. Вона має математичну властивість неорієнтованості. Також вона є лінійчатою поверхнею. Вона була незалежно відкрита німецькими математиками Мебіусом і Лістінгом в 1858 році. Однак відповідні фігури зустрічаються ще у римськй мозаїці 200 - 250 років нашої ери[1][2].

Римська мозаїка III століття нашої ери із зображенням стрічки Мебіуса, мюнхенська Гліптотека

Її екземпляр легко може бути виготовлений зі смужки паперу, повертаючи один з її кінців на півоберту і з'єднуючи кінці стрічки для створення замкненої поверхні. В евклідовому просторі є два типи стрічок Мебіуса, в залежності від напряму здійсненого півоберту: за годинниковою стрілкою та проти. Звідси можна зробити висновок, що стрічка Мебіуса є хіральною.

Рівняння

Параметричний опис стрічки Мебіуса.

Як поверхня в , стрічка Мебіуса задається параметричним рівнянням:

де та . Ці формули задають стрічку Мебіуса ширини 1, чий центральний круг має радіус 1 та лежить у площині з центром в точці . Параметр пробігає вздовж стрічки, в той час як задає відстань від краю.

В циліндричних координатах , необмежена версія листа Мебіуса може бути представлена рівнянням:

де функція логарифма має довільну основу.

Властивості

Стрічка Мебіуса має цікаві властивості. Якщо спробувати розрізати стрічку по лінії, рівновіддаленій від країв, то замість двох стрічок Мебіуса утвориться одна довга, двостороння, вдвічі більш закручена стрічка. Якщо тепер цю стрічку ще раз так само розрізати, то утворяться дві стрічки, намотані одна на одну.

Символіка

Міжнародний символ переробки.

У 20 столітті бузкова стрічка Мебіуса стала символом немоногамних стосунків та вільного кохання зокрема.

Див. також

Примітки

  1. Larison, Lorraine L. (1973). The Möbius band in Roman mosaics. American Scientist 61 (5): 544–547. Bibcode:1973AmSci..61..544L.
  2. Cartwright, Julyan H. E.; González, Diego L. (2016). Möbius strips before Möbius: topological hints in ancient representations. The Mathematical Intelligencer 38 (2): 69–76. Bibcode:2016arXiv160907779C. MR 3507121. arXiv:1609.07779. doi:10.1007/s00283-016-9631-8.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.