Стуко
Стукко (італ. stucco) — високоякісна, дуже міцна гіпсова штукатурка або ліпні деталі (ліпнина), для обробки стін і архітектурних деталей[1].
![](../I/USA-Allen_County_Courthouse_7711.JPG.webp)
Стукко і скальоло (штучний мармур) навколо дверей.
![](../I/%D0%90%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D0%BB%D1%8B_%D0%BD%D0%B0%D0%B4_%D0%B4%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%8C%D1%8E_%D0%A1%D0%BF%D0%B0%D1%81%D0%BE-%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%B0.jpg.webp)
Стукко у вигляді мармурових ангелів.
Стукко виготовляють з обпаленого та подрібненого гіпсу, вапна і клею, іноді з додаванням мармурової пудри, наносять у вигляді тіста, багато разів шліфують і полірують до дзеркального блиску. У вигляді штучного шліфованого мармуру, стукко називається скальоло (від італ. scagliola).
Стукко було відоме вже у Стародавньому Єгипті і широко застосовувалося у давньоримському мистецтві, а також у мистецтві Відродження і Нового часу[2]. В Україні стукко найчастіше використовувалося в добу бароко та рококо у ліпленій скульптурі, що оздоблювала як сакральні, так і світські будівлі[3].
Примітки
- Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.
- Стукко у Великій радянській енциклопедії (рос.)
- Дмитро Антонович Українська скульптура / Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича // К.: Либідь, 1993. — 592 с. «Пам'ятки історичної думки України» ISBN 5-325-00075-6
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.