Стуковенков Михайло Іванович
Миха́йло Іва́нович Стукове́нков (нар. 5 (17) вересня 1842, Санкт-Петербург, Російська імперія — пом. 2 (14) березня 1897, Київ, Російська імперія) — російський дерматовенеролог.
| Михайло Стуковенков | |
|---|---|
 | |
| Народився |
5 (17) вересня 1842 Санкт-Петербург |
| Помер |
2 (14) березня 1897 (54 роки) Київ |
| Місце проживання | Санкт-Петербург, Плевен, Київ |
| Країна |
 Російська імперія |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Alma mater | Петербурзька медико-хурургічна академія |
| Галузь | Медицина |
| Заклад | Київський університет |
| Посада | професор |
| Звання | професор |
| Ступінь | доктор медицини |
| Науковий керівник | Aleksey Polotebnovd |
| Відомі учні | Петро Нікольський |
| Відомий завдяки: | створенням київської школи дерматологів |
Життєпис
Народився у Санкт-Петербурзі. 1866 року закінчив Медико-хірургічну академію в Санкт-Петербурзі. Після її закінчення працював військовим лікарем. Учасник російсько-турецької війни 1877–1878 років. Під час цієї війни завідував, зокрема, санітарною справою міста Плевен (Болгарія). За участь у російсько-турецькій війні мав нагороди від обох сторін. Зокрема, турки нагородили його орденом Сонця за організацію надання допомоги їхнім військовополоненим[1].
Від 1883 року — доцент кафедри дерматовенерології, від 1887 року професор Київського університету.
Наукова діяльність
Стуковенков уперше описав низку захворювань шкіри (різновидності мікози та пемфігусу) — саркому Капоші, пузирчатку, риносклерому і грибоподібний мікоз.
Опрацював власну методику лікування пранців (сифілісу) живим сріблом (ртуттю).
Очолив у Києві комісію з боротьби з венеричними хворобами, які тоді були дуже поширені. За свою активну діяльність став почесним громадянином міста.
Найбільше досягнення Стуковенкова — створення знаменитої київської школи дерматологів, яка прославила Україну і Росію на весь світ.
Був засновником і першим головою Київського фізико-медичного товариства.
Наукові праці
- «О применении к терапии болезней кожи средств, суживающих просвет сосудов» («Журнал для нормальной и патологической гистологии», 1872).
- «Лечение экзем посредством влажной теплоты» («Современный Лечебник», 1875).
- «К вопросу о распространении сифилиса среди рабочего населения Санкт-Петербурга и мерах против него» («Здоровье», 1882).
- «Французская и Венская дерматологические школы и задачи современной дерматологии» («Медицинская Библиотека», 1883).
- «О распространении сифилиса и мерах для борьбы с ним» («Здоровье», 1883).
- «О мерах к ограничению распространения сифилиса» (Київ, 1891).
Учні
Один із найвідоміших учнів Стуковенкова професор Петро Нікольський першим у світі навчився діагностувати пузирчатку. У плеяді учнів Стуковенкова — видатні вчені: професори Зеленєв, Поплавський, Боровський, Ліндстрем. А кафедру після вчителя очолив професор Сергій Томашевський.
Примітки
- Традиції і досвід української дерматовенерології. Архів оригіналу за 16 вересня 2008. Процитовано 29 вересня 2007.
Посилання
- Стуковенков Михайло Іванович(рос.)
- Традиції і досвід української дерматовенерології
- Відомі дерматовенерологи України[недоступне посилання з червня 2019]
Література та джерела
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с. — С. 407.
- Бородій М. К. Стуковенков Михайло Іванович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 1 : Стодола — Фітогеографія. — 606, [2] с., [22] арк. іл. : іл., портр., карти с. — С. 33.
- Никольський П. В. Обзор научной деятельности профессора М. И. Стуковенкова. — К, 1897.