Ступищанська ікона Божої Матері

У дореволюційні часи одним із святих місць Волинської єпархії для християнських паломників були села Христинівка та Ступища Овруцького повіту Волинської губернії Російської імперії[2]. Увагу богомольців привертала Ступищанська ікона Божої Матері з місцевої Десятинної церкви та ступищанське водоймище, пов’язане із явленням Богородиці.[3]

Чудотворна ікона Божої Матері, яка іменується Ступищанською, за місцевим переказом була принесена на Волинь благочестивими ченцями київської Десятинної церкви. Рятуючись від набігів половців, деякі з ченців згаданої церкви з іконою Божої Матері попливли вгору по Дніпру, перейшли до ріки Прип'яті і, нарешті, вступили в річку Уж (раніше — Ушь). Пропливши нею 70 верств, в тому саме місці, де знаходиться колишнє село Ступища, вони пристали до берега та заховали ікону в дубовому гаю, в дуплі вікового дуба.

Згідно з тим же переданням, згодом сліпі жебраки, що заблукали в лісі, знесилившись, заснули в гаю під дубом, в тому самому місці, де згодом було зведено Ступищанську церкву[4]. Уві сні чули вони голос, що провістив їм, що в дубі, під якими вони відпочивають, зберігається ікона Божої Матері і коли вони помоляться їй та прикладуться до лику Богоматері, то отримають прозріння. Прокинувшись, сліпці підкорилися чудесному голосу, віднайшли святиню в дубовому дуплі, помолилися перед нею та отримали прозріння. Складаючи подяку за таку милість Божу, жебраки власними силами спорудили в тому місці невеличку капличку в якій і помістили святу ікону. Сталося це, за переказами, близько 1650 року.

До 1800 року підтримували у належному стані та розбудовували каплицю виключно жителі придніпровських губерній, які одержували зцілення своїх недугів від чудотворної ікони Божої Матері. У 1864 (або 1866) році на добровільні пожертвування прочан на місці віднайдення чудотворної ікони Божої Матері Ступищанської побудований був дерев'яний храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці, який здобув назву Десятинної церкви.

У 1884 році при церкві на кошти жертводавців зведено дві каплиці: одна — над колодязем (цілющим джерелом), друга — на місці явлення Ступищанської ікони Богоматері.

За словами старожилів, взимку, за ясної погоди, з дзвіниці було видно Києво-Печерську лавру. Храм був спалений під час обстрілу в роки німецько-радянської війни.

На сучасному Ступищанському кладовищі є поховання священиків з числа церковного причту[5].

Щороку 28 серпня (15 серпня за старим стилем) до Ступищанської церкви йшли пішки на прощу тисячі людей. Благодатна ікона Ступищанської Божої Матері протягом цілого року зберігалася у церкві на честь святих безсрібників і чудотворців Косьми і Даміана у сусідньому селі Христинівка. З благословення Волинського архієпископа Антонія щорічно здійснювався урочистий хресний хід з іконою з цього храму до кладовищенської церкви села Ступища[6]. Біля церкви вирував величезний ярмарок.

Парафіяни сучасного храму села Мотійки Народицького району на Житомирщині шанобливо зберігають та підтримують традиції вшанування чудотворной ікони Божої Матері Ступищанської.

• Богородиця
• Ікона
• Іконошанування