Стус Дмитро Васильович

Дмитро́ Васи́льович Стус (нар. 15 листопада 1966, Київ) — український письменник, літературознавець, редактор. Кандидат філологічних наук (1995). Член Асоціації українських письменників (від 1997). Голова Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України» (від 9 лютого 2013). Генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка (від січня 2012). Член гуманітарної ради при Президентові України (від 2010). Син поета Василя Стуса.

Дмитро Васильович Стус
Дмитро Стус у 2014
Народився 15 листопада 1966(1966-11-15) (55 років)
Київ
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність письменник, літературознавець, редактор
Відомий завдяки син Василя Стуса
Alma mater Філологічний факультет Київського університету
Науковий ступінь кандидат філологічних наук
Знання мов українська
Нагороди
Сайт day.kyiv.ua/en/article/history-and-i/dmytro-stus-i-tried-present-vasyl-stus-my-personal-perspective

Біографія

Закінчив філологічний факультет Київського університету (1987—1992). 1995 захистив кандидатську дисертацію «„Палімпсести“ Василя Стуса: творча історія та проблеми тексту».

Науковий працівник відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАНУ. Від 2001 — заступник головного редактора журналу «Книжник-Review».

Від 2001 — завідувач відділу критики та бібліографії журналу «Сучасність». Генеральний директор Благодійного фонду «Україна Інкоґніта».

Від лютого 2004 — віце-президент Асоціації українських письменників. Головний редактор літературно-критичного часопису «Київська Русь» з 2006 року. 9 лютого 2013 обрано головою Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України».

Родина

Батько — український поет, дисидент Василь Стус (1938—1985).

Мати — Валентина Василівна Попелюх (нар. 19 червня 1938).

Перша дружина Оксана Дворко. Сини: Ярослав (нар. 18 травня 1985), закінчив КПІ[1]; Стефан (нар. 1991), закінчив КНЕУ імені Вадима Гетьмана[2].

Друга дружина — Тетяна Стус (Щербаченко), у шлюбі з 2003 року. Доньки: Ївга, Орина.

Праці
  • Монографія «Життя і творчість В. Стуса» (1992).
  • Упорядник, автор коментарів, передмов до книжок Василя Стуса «Веселий цвинтар» (1990), «Вікна в позапростір» (1991), «Золотокоса красуня» (1992), «Листи до сина» (2001), «Палімпсест» (2003) та ін.
  • Василь Стус: життя як творчість. — К.: Факт, 2004. — 368 с. Автор майстерно поєднує об'єктивні біографічні відомості про життя Василя Стуса з власними спогадами і спостереженнями про батька, парадоксально зіставляє контексти, змішує науковий та белетристичний стилі. Книга — це Василь Стус очима дослідника й сина на тлі «запізнілого націєтворення».

Громадянська позиція

У липні 2018 року підтримав відкритий лист українських діячів культури до ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[3]

Скандали

У 2013 році Дмитро Стус брав участь у заходах, організованих «Українським вибором». Організацію очолює Віктор Медведчук, проросійський політик, який брав участь у судовому процесі над Василем Стусом, батьком Дмитра. Через це Дмитра Стуса піддали критиці різні культурні діячі, громадські активісти й політики.[4][5]

Примітки
  1. https://www.facebook.com/yaroslav.stus
  2. https://www.facebook.com/stefan.stus
  3. Звертаюсь до всіх моїх друзів.. Facebook. Boris Yeghiazaryan. 24 липня 2018. Процитовано 7 листопада 2021.
  4. Скандал на поетичному конкурсі Медведчука: в журі виявився Дмитро Стус (ВІДЕО). Вголос. 01.04.2013
  5. Ганьба! Дмитро Стус продався Медведчуку! Відсіч. 27.03.2013

Премії

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.