Суботівське городище

Субо́тівське городи́ще — багатошарове городище кінця бронзової і ранньої залізної доби в Суботові Чигиринського району на правому березі річки Суби. Зазнало впливу фракійських і кімерійських племен.

Поселення виникло в 9 столітті до нашої ери за часів чорноліської культури. У культурному шарі цього часу відкрито залишки великих прямокутних землянок з вогнищами та дерев'яними стінами; у пізнішому — залишки напівземлянок, численні предмети з бронзи, кістки та каменю, а також перші на цій території вироби з заліза. На Суботівському городищі розкопано, крім того, культурний шар зарубинецької культури, з залишками жител і господарських ям, залізними серпами, поясами та шилами, античного і місцевого посуду тощо.

Городище входило до ІІІ-ї групи тясминських городищ та було важливим ремісничим центром на території Середнього Подніпров'я.

Досліджувалося у 1950-1970-х роках О. І. Тереножкіним, в 1994–1995 роках спільною україно-німецькою експедицією Інституту археології НАН України, в якій взяв участь, зокрема, український археолог Яків Гершкович, та відділом Євразійської археології Німецького археологічного інституту під керівництвом В. І. Клочка і І.Мотзенбеккера. Згодом українським археологом була опублікована монографія "Суботівське городище"[1], і в 2017 році на базі цієї написаної праці Яків Петрович в Інституті археології НАН України успішно захистив диссертацію та здобув вчений ступінь Доктора історичних наук.