Фракійці

Після Третьої Македонської війни (171—168 до н. е.) фракійці вийшли з-під влади Македонії. На початку 1 століття до н. е. знаходилися в союзі з Мітрідатом VI Евпатором, після його поразки у Третій Мітрідатовій війні (74–63 до н. е.) опинилися у сфері впливу римлян, проти яких вели вперту боротьбу. У 60–45 до н. е. північно-фракійскі племена були об'єднані правителем даків Беребістою. У 1 столітті нашої ери виникло велике об'єднання північно-фракійских племен, в якому провідна роль належала дакам. За римського імператора Юлія-Клавдія у 1 столітті основна територія Фракії була перетворена на римську провінцію. Область даків була завойована і стала римською провінцією при Траяні в 106 році, але при Авреліані була фактично втрачена римлянами. В період Великого переселення народів фракійці змішалися з іншими племенами і стали складовим етнічним елементом при формуванні сучасних народів — болгар, румунів та ін.

Золотий фракійський скарб з Панагюріште, Болгарія

До найдавніших пам'яток мистецтва фракійців (кінець 2 — початок 1 тисячоліття до н. е.) відносять дольмени — багатоманітну за формою кераміку, в тому числі посудини на зразок Віланової культури), нерідко з пластичним декором у вигляді канелюр, «ґульок» тощо.

Унікальний скарб золотих предметів з Вилчитрина у північній Болгарії — судини і кришки для посудин, прикрашені вишуканим спіралеподібним орнаментом, інкрустованим сріблом. Характерна для фракійців культура Басарабі у Румунії (перша половина 1 тисячоліття до н. е.) — укріплені і відкриті поселення з дерев'яними наземними спорудами, що обмазувалися глиною. Чорна лощена кераміка (чаші, тарілки, келихи) з декором у вигляді канелюр, а також зі штампованими і вигравійованими геометричними орнаментами з білою інкрустацією, що вказує на зв'язок з культурою місцевих племен епохи бронзи.

У 6–5 століттях до н. е. мистецтво фракійців зіткнулося з культурою скіфів. Тваринний стиль фракійців, що переживав розквіт у 6–3 століттях до н. е., виділяється місцевими особливостями: золоті, срібні і бронзові пластинки та шоломи з узагальненими наївно-виразними зображеннями птахів, звірів, вершників, сцен боротьби звірів, зазвичай вкритими візерунками у вигляді кіл, крапок, штрихів. З 5 століття до н. е. на фракійців впливала старогрецька цивілізація, що посилювалася.

До 4–3 століття до н. е. відноситься спорудження фракійського міста Севтополя, створення численних пам'яток греко-фракійського мистецтва, що належать до шедеврів античної художньої культури (Казанликська гробниця, скарб золотих судин з Панагюриште та ін.). На зламі 1 століття до н. е. — 1 століття нашої ери племена даків споруджують у горах Трансильванії систему фортець: Гредіштя-Мунчелулуй, Пьятра-Рошіє, Блідарул та ін. До епохи римського завоювання належать срібні, бронзові і залізні поховальні шоломи з масками, що відрізняються яскравою фізіономічною виразністю і досконалістю технічного виконання, статуетки і стели з рельєфним зображенням, так званого, фракійського вершника, надгробні портрети, статуї, посуд із золота, бронзи, скла. На початку 1 тисячоліття нашої ери мистецтво фракійців поступово занепадає, набуваючи провінційно-римського характеру.

У 1972 р. у Софії було засновано перший у світі спеціалізований Інститут тракології та проведено перший Міжнародний конгрес тракологів. Ключову роль у швидкому зростанні тракології в цей період відіграв Олександр Фоль, директор Інституту тракології.

У 1976 році в Бухаресті відбувся Другий Міжнародний конгрес тракологів, згодом був заснований Інститут тракології, більш консервативний, ніж Болгарський інститут фракології, і утримується від міркувань про фракійську релігію та «духовність», але ці теми також були предметом публікацій румунських істориків і теологів, на них певною мірою вплинула книга Мірчі Еліаде «Залмоксіс», про напівміфічного соціального та релігійного реформатора, якого шанували гети.

21-26 вересня 1984 року в музеї Бойманс-ван Бенінген в Роттердамі відбувся Четвертий міжнародний конгрес тракологів, організований Фондом Генрі Франкфорта, приватною організацією, основною метою якої є розширення вивчення передісторії та протоісторії Середземномор'я.

У 2010 інститут був приєднаний до Інституту балканознавства з Центром тракології Болгарської академії наук.

• Фракійська мова
• Орфей
• Червонофігурний вазопис
• Пелта, різновид шкіряного щита фракійців
• Фракійці — тип гладіаторів у Стародавньому Римі

• Hermann Ament: Frühe Völker Europas. Thraker — Illyrer — Kelten — Germanen — Etrusker — Italiker — Griechen. Stuttgart 2003. ISBN 3-8062-1758-0
• Konstantin Bošnakov: Die Thraker südlich vom Balkan in den «Geographika» Strabons. Quellenkritische Untersuchungen. Wiesbaden 2003. ISBN 3-515-07914-9
• Rudolf Echt (Red.), Jutta Frings (Hrsg.): Die Thraker. Das goldene Reich des Orpheus. Katalog Ausstellungshalle Bonn. Zabern, Mainz 2004. ISBN 3-8053-3341-2
• Erik Hühns: Troja und Thrakien. Ausstellungskatalog Berlin-Sofia. Akademie der Wissenschaft, Berlin 1981.
• Rumen Ivanov, Gerda von Bülow: Thracia. Eine römische Provinz auf der Balkanhalbinsel. Zaberns Bildbände zur Archäologie. Orbis Provinciarum. Zabern, Mainz 2008. ISBN

3-8053-2974-1

• Manfred Oppermann (Archäologe): Thraker, Griechen und Römer an der Westküste des Schwarzen Meeres. Zaberns Bildbände zur Archäologie. Zabern, Mainz 2007. ISBN 3-8053-3739-6
• Manfred Oppermann: Der thrakische Reiter des Ostbalkanraumes im Spannungsfeld von Graecitas, Romanitas und lokalen Traditionen. Langenweißbach: Beier und Beran, 2006
• Manfred Oppermann: Thraker zwischen Karpatenbogen und Ägäis. Leipzig, Urania-Verlag, 1984, 1. Aufl., 1. — 20. Tsd
• Heinz Siegert: Auf den Spuren der Thraker. Wo einst Apollo lebte. Frankfurt am Main 1979. ISBN 3-596-26403-0
• Ivan Venedikov, Todor Gerassimov: Thrakische Kunst. Seemann. Leipzig 1976.
• Joseph Wiesner: Die Thraker. Studien zu einem versunkenen Volk des Balkanraumes. Stuttgart 1963.
• Christo Milošev Danov: Altthrakien. De Gruyter, Berlin 1976. ISBN 3-11-003434-4
• Christopher Webber: The Thracians 700 BC — 46 AD. Oxford 2001. ISBN 1-84176-329-2
• Ботева-Боянова, Д., Проблеми на тракийската история и култура, София 2000 (болгарською).
• Венедиков, Ив., Т. Герасимов, Тракийското изкуство. София 1973 (болгарською)
• Велика радянська енциклопедія^{[недоступне посилання з липня 2019]}

• Фракійці // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фракійці

1. Український правопис 2019, § 123. Буквосполучення th у словах грецького походження