Чигиринський район

В районі переважають території вузьких вододільних плато з густою долинно-яружною мережею. В геоморфологічному відношенні це корінний берег долини річки Дніпро, крутосхилих місцевостей, густо пересічених ярами і долинами, а також вузьких вододільних плато. Схили, переважно, 1—3 градуси, 3—5 градусів, 5—7 градусів. Густота розчленування становить 2,5 км/км², глибина — 50—80 метрів, модуль змиву 32 т/га. Ерозійні процеси тут протікають особливо інтенсивно і площа змитих ґрунтів, серед яких переважають середньо- і сильно змиті, досягають 52 %. Дефляцій на небезпечність ріллі становить 12,7 %, кількість опадів коливається від 482 мм до 527 мм.

У ґрунтовому покриві переважають понад 50 % чорноземи опідзолені й реградовані легко- і середньо суглинкові на лесових породах, їх слабо-, середньо- та сильнозмиті темно-сірі опідзолені ґрунти і типові чорноземи займають до 30 %. Глибина гумусових горизонтів у них коливається від 21 см в середньо- та сильнозмитих ґрунтах до 79 см у повнопрофільних чорноземах типових, відповідно вміст гумусу в цих ґрунтах коливається від 1 % до 3,4 %.

Корисні копалини — піски, глини, торф. Їх розробка та використання проводиться в невеликих обсягах. Є джерела мінеральних вод, серед яких найвідоміше радонове джерело «Живун» поблизу села Головківки.

Площа сільськогосподарських угідь — 60 260,8649 га, площа лісів та інших лісовкритих площ становить 30 005,7203 га, забудованих земель — 3 387,4278 га, в тому числі під дорогами — 463,8372 га, земель водного фонду — 25 230,1232 га, в тому числі: під річками та струмками — 215,37 га, штучними водотоками — 287,3 га, озерами, прибережними замкнутими водоймами — 3,8 га, ставками — 422,4532 га, штучними водосховищами — 24 301,2 га.

Основна водна артерія району річка Дніпро, в течії якої з 1959 року на території району тепер розташоване Кременчуцьке водосховище. Другою головною водною артерією є річка Тясмин. Серед інших: Ірклець, Сріблянка, Суба. Крім того територією району протікає багато невеликих річечок і струмків, особливо велика кількість їх у Холодному Ярі.

На території району знаходяться 23 об'єкти природно-заповідного фонду. Серед них:

• пам'ятка природи загальнодержавного значення Холодний Яр;
• заказники місцевого значення: Берестово, Білосніжний, Гущівський, Зам'ятницький, Зубівський, Озеро Біленьке, Оля, Старотясминський, Тюльпан дібровний, Яничанський;
• пам'ятки природи місцевого значення: Дзюркало, Дуб «Внук», Дуб Максима Залізняка, Залізнякова криниця, Кам'яне дерево, Монастирське джерело, Сквер учасників партизанського руху, Сухі колодки, Три криниці;
• парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення: Замкова гора Б. Хмельницького, Парк імені Шевченка (Чигирин);
• заповідне урочище Атаманський парк.

Фрагмент стародавньої стоянки людей з музею археології в Чигирині

Район має давню і багату історію. Люди жили тут з часів неоліту (VI—III тисячоліття до н. е.), про що свідчать археологічні знахідки в селі Новоселиці (стоянка Молохів Бугор). Відомі поселення епохи бронзи. В ІІ тисячолітті до н. е. населення по річці Тясмин було об'єднано в південно-східну групу праслав'янських племен. Археологами відкрито одне з найбільших городищ-фортець цього періоду біля села Суботова. Воно було осередком політичної влади, економічного та культурного життя. Навколо були розташовані численні фортеці, що захищали городище (села Адамівка, Калантаїв, Полуднівка).

Тут містяться Мотронинське скіфське та Суботівське чорноліське городища, пам'ятки архітектури та природи — Іллінська церква в Суботові та дуб Максима Залізняка.

За часів Київської Русі, за однією із версій, в межиріччі Дніпра і Тясмину знаходився славнозвісний «острів русів» — сторожова варта дружинників, що стримували напади кочових племен.

В XI—XIII століттях на території району існували давньоруські поселення, які були знищені під час монголо-татарського нашестя у XIII столітті.

В другій половині XVI століття територія Чигиринщини потрапила до складу Великого князівства Литовське, а у 1569 році, у зв'язку з утворенням Речі Посполитої та добровільним переходом руських магнатів у польське підданство — до Корони Польської.

Богдан Хмельницький

Наприкінці XVI століття, з утворенням Чигиринського староства, ці землі почали активно заселятися. З'явилася велика кількість нових поселень: Медведівка, Суботів, Новоселиця, Боровиця, Мельники та інші. В 1592 році Медведівка отримала магдебурзьке право. В 1594–1595 роках осадчим на Чигиринщині був Михайло Хмельницький.

Наприкінці XVI — початку XVII століть по Чигиринщині прокотилася хвиля козацько-селянських повстань. Тут діяли загони Северина Наливайка (1594–1596 роки), Федоровича (1630), Павлюка (1637), Острянина, Гуні (1638).

В роки Української Національної революції 1648—1676 років Чигиринщина стала центром боротьби українського народу за створення державності. В 1648 році Чигиринський полк став не тільки військовою, але й адміністративно-територіальною одиницею, а села Боровиця, Жаботин, Медведівка та інші — сотенними містечками. До Чигиринської сотні входило село Суботів, з яким пов'язано багато видатних подій 1648–1657 років. Це був родовий маєток Богдана Хмельницького, успадкований ним від батька. Як і Чигирин, Суботів став осередком гетьманської влади і дипломатії. Звідси Богдан Хмельницький видавав свої універсали, керував військовими справами. тут в Іллінській церкві 23 серпня 1657 року було поховано гетьмана.

Зі смертю Богдана Хмельницького закінчився один з етапів Української національної революції і розпочався новий її період, що характеризувався посиленням боротьби старшинських груп за владу. Протягом 1657—1678 років землі Чигиринщини були спустошені в результаті численних війн. Уцілілі жителі переселилися на Лівобережну і Слобідську Україну. Проте колонізація Правобережжя продовжувалася. Вже в 1687 році поблизу Чигирина нараховувалося 14 тисяч дворів.

У другій половині XVIII століття на Правобережжі посилилась влада польських магнатів. Реакцією на це став початок гайдамацького руху. В 1768 році розпочалося повстання, яке ввійшло в історію під назвою Коліївщина. Центром його став Холодний Яр. Повстання очолив запорізький козак, уродженець хутора Калинівки Максим Залізняк. В Холодному Яру біля Мотронинського монастиря гайдамаки святили ножі, якими клялися винищити гнобителів. Селяни Чигиринщини першими виступили проти панів і, об'єднавшись з козаками, рушили в похід на Жаботин, Смілу, Черкаси, Корсунь, Лисянку, Умань, де до них приєдналися загони Івана Гонти.

Т. Г. Шевченко «Церква Богдана» у Суботові

У 1793 році Чигирин і прилеглі території відійшли до складу Російської імперії. В 1797 році, а потім, після невеликої перерви, в 1802 році, був створений Чигиринський повіт, жителі якого займалися сільським господарством, промислами, торгівлею.

В 1843 і 1845 роках в Чигиринському повіті побував Тарас Шевченко. Його цікавили місця, пов'язані з Визвольною війною українського народу під проводом Богдана Хмельницького та гайдамаччиною. Під враженням поїздок він створив малюнки на місцеві теми: «Богданові руїни в Суботові», «Мотрин монастир», «Кам'яні хрести в Суботові», «Руїни будинку Богдана Хмельницького в Суботові». Чигиринщину він згадує у п'єсі «Назар Стодоля», поемі «Гайдамаки», «Княжна», вірші «Холодний Яр», «Заступила чорна хмара», «Чигирине-Чигирине», «У неділеньку у святую» та інших.

В 1905–1907 роках нові виступи селян охопили 23 села Чигиринського повіту.

Події 1917 року на Чигиринщині відзначалися складністю боротьби за владу між прихильниками Центральної Ради та членами Чигиринської ради робітничих і солдатських депутатів. У жовтні 1917 року тут був створений повітовий загін «вільного козацтва».

У 1918–1922 роках на території Чигиринського краю діяла Холодноярська Республіка. Центром її було село Мельники, а потім Мотронинський монастир. Повстанців очолив прапорщик царської армії Василь Чучупака. Сили бійців Холодноярської Республіки були знищені військами Червоної армії. Проте боротьба в Холодному Яру тривала до початку 30-х років.

Чигиринський район як адміністративно-територіальну одиницю було утворено у 1923 році. У 1925 році коли вся територія УРСР була поділена на округи та райони, Чигиринський район увійшов до складу Черкаського округу.

Із 1927 року район в складі Шевченківської округи, а із 9 лютого 1932 року у складі Київської області. Із 10 січня 1939 року у складі Кіровоградської області.

Пам'ятник загиблим на хуторі Буда. Подібний є і у Вдовиченому

У серпні 1941 році територія району була окупована нацистами. За роки окупації в районі від рук воїнів Вермахту загинуло близько 2 000 осіб, 1161 людина вивезена до Німеччини[3]. В роки війни партизанським краєм став Холодний Яр, в якому діяло 12 загонів, зокрема партизанський загін «За Отчизну» (командир Коршиков Д. О.); партизанський загін імені Суворова (командир Володін Г. М.); партизанський загін «За перемогу» (командири Зайченко А. С., Гугнін О. М.); партизанський загін «За Родину» (командир Кришталь М. П.); партизанський загін імені Дзержинського (командир Петров Е. І.); партизанський загін імені Москви (командир Боровиков І. М.); Чигиринський партизанський загін (командир Дубовий П. А.); підпільні організації та групи — Чигиринська підпільна диверсійна група (керівник Руденко В. І.).[4] Під час операції проти жителів лісової смуги було знищено хутори Буду та Вдовичин. Проте села понад Дніпром, які були далекі від партизан, майже не постраждали. В січні 1944 року район був відвойований Червоною армією.

Загальна кількість братських могил часів війни на території району — 23. В них поховано — 1268 осіб (з них відомо імен — 965, з яких увіковічено — 424 особи)[4].

Багато чигиринців відзначилися на фронтах війни. 1 111 чоловік нагороджено орденами і медалями, 475 чоловік загинули у боях.

Станом на 1 вересня 1946 року в районі було 52 населених пункти, які підпорядковувались 34 сільським радам. З них 1 смт — Чигирин, 36 сіл і 15 хуторів[5]:

• села: Адамівка, Боровиця, Бужин, Вершеці, Вітове, Галаганівка, Головківка, Гущівка, Зам'ятниця, Іванівка, Івківці, Калантаїв, Кожарки, Красносілля, Погорільці, Матвіївка, Медведівка, Мельники, Мудрівка, Новоселиця, Полуднівка, Рацеве, Розсошинці, Рублівка, Сагунівка, Стецівка, Суботів, Тарасівка, Тіньки, Топилівка, Трушівці, Худоліївка, Чернече, Чмирівка, Чорнявка, Шабельники;
• хутори: Буда, Вдовичин, Вербівка, Гненний, Деменці, Загребівка, Зелений Яр, Ленінський, Тарасо-Григорівка, Ново-Чигиринівка, Раківка, Скаржинка, Скелівка, Херсонка, Чутко-Кудашеве.

У післявоєнний час Чигиринщина була аграрним районом Кіровоградської області, а у лютому 1954 року, згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР від 12 лютого 1954 року район відійшов до Черкаської області.

Будинок в селищі Орбіті. 2006 рік

У 1980-х роках на території району, поблизу Чигирина проводилося будівництво Чигиринської АЕС, тоді ж було засноване селище будівельників — Орбіта. Селище мало найкраще забезпечення товарами народного вжитку серед всіх населених пунктів району. Через 2—3 місяці після аварії на Чорнобильській АЕС будівництво було законсервоване[6]. Нині на місці процвітаючого селища стоять безлюдні і розграбовані багатоповерхівки і соціальні будівлі. Попри те, що селищу не надається ніяких комунальних послуг, в ньому проживає декілька сімей.

За останні роки існування району з його карти зникло село Вербівка і селища Московське, Чигиринівка, Цибиківка. Багато населених пунктів було переселено у зв'язку з будівництвом Кремечуцької ГЕС та утворенням Кременчуцького водосховища у 1959 році. Серед них відоме з історії Бужин, а також Адамівка, Гущівка, Калантаїв, Кожарка, Мудрівка, Тарасівка, Шабельники.

У районі працюють 21 школа, 13 дошкільних закладів, школа-інтернат для дітей-сиріт, які залишилися без піклування батьків, та Чигиринський економіко-правовий фаховий коледж. Функціонує дитячо-юнацька спортивна школа.

Школа в Галаганівці

Школа в Суботові

Школа в Мельниках

До мережі охорони здоров'я району входять 8 установ, у тому числі центральна районна лікарня, 3 дільничні лікарні, 4 лікарські амбулаторії, з яких 2 сімейної медицини (в селі Рацеве та селі Тіньки), 18 ФАПів.

У районі діють такі релігійні громади:

Церква в Головківці

Церква в Суботові

Церква в Худоліївці

Церква в Тіньках

Крім того на території району діє жіночий Свято-Троїцький Мотронинський монастир. Нещодавно пубудовані в Чигирині Православний храм Свято-Казанської Божої Матері та Церква святих Петра і Павла

Найстаріша Іллінська церква в Суботові. Будується церква в Матвіївці. Декілька церков в селах розміщуються в простих селянських будинках без куполів.

Бастіон Дорошенка

На території району під охороною держави перебувають 124 пам'ятки археології, 80 — історії, 16 — архітектури, 15 — природи.

Пам'ятки архітектури національного значення:

• Іллінська церква XVII століття в Суботові;
• Троїцька церква Мотронинського монастиря (1804) в урочищі Холодний Яр.

Пам'ятки архітектури місцевого значення:

• Храм Успіня Божої матері (1867) в Медведівці;
• Бастіон Дорошенка — частина фортеці XVII століття на Богдановій горі в м. Чигирині.

Пам'ятки археології національного значення:

• Мотронинське городище в Холодному Яру;
• Городище чорноліської культури в Суботові

Також налічується 355 пам'яток археології місцевого значення (кургани, могильники, залишки споруд, городищ, поселень тощо).

З метою збереження численних пам'яток краю в 1989 році був створений Державний історико-культурний заповідник «Чигирин», а з вересня 1995 року йому надано статус Національного.

В Чигиринському районі встановлено пам'ятники: Богдану Хмельницькому в Чигирині і в Суботові, Т. Г. Шевченку — в Чигирині, в Вершацях і Мельниках, одному з ватажків Коліївщини Максиму Залізняку в Медведівці та Івківцях, радянському військовому діячеві часів громадянської війни Івану Дубовому в Новоселиці, братська могила козаків та жителів Чигирина XVII століття (каплиця Святої Покрови), пам'ятники періоду Великої Вітчизняної війни: партизанам в Холодному Яру, 23 — на честь загиблих земляків, 21 братська могила воїнів Радянської армії. В серпні 2007 року у Чигирині встановлено пам'ятник київському митрополиту Йосифу Нелюбович-Тукальському.

У 2008 році в населених пунктах району демонтовані пам'ятники Леніну[11].

Музей Богдана Хмельницького в Чигирині. Вид з Замкової гори

• Національний історико-культурний заповідник «Чигирин» — м. Чигирин, вул. Грушевського, 26;
• Чигиринський музей археології Середнього Подніпровья — м. Чигирин, вул. Першотравнева, 30;
• Музей Богдана Хмельницького — м. Чигирин, вул., Грушевського, 26;
• Медведівський краєзнавчий музей — с. Медведівка;
• Суботівський історичний музей — с. Суботів;
• Стецівський етнографічний музей — с. Стецівка;
• Стецівський музей млинарства — с. Стецівка
• Холодний Яр

• Іван Виговський — Гетьман України;
• Петро Дорошенко — Гетьман України;
• Дубовий Іван Наумович — український радянський військовий діяч;
• Дубовий Наум Іпатійович — український радянський партійний і військовий діяч;
• Дубовий Петро Антонович — військовий керівник партизанського загону у Холодному Яру;
• Максим Залізняк — керівник повстання Коліївщина;
• Богдан Хмельницький — Гетьман України;
• Юрій Хмельницький — Гетьман України.

• Дейнеженко Михайло Ничипорович — гвардії полковник;

• Бражник Василь Михайлович — комбайнер;
• Брюховецький Іван Якович — механізатор;
• Міхненко Григорій Кирилович — педагог, Заслужений вчитель Української РСР, директор Боровицької середньої школи (1948—1975);
• Яценко Степан Семенович — працівник тваринницької ферми села Тіньки;

• Моргун Володимир Васильович — академік НАН України, тричі лауреат Державних премій України та СРСР в галузі науки та техніки;

• Брюховецький Яків Михайлович — гончар, науковий співробітник НІКЗ «Чигирин», «Заслужений майстер народної творчості України»;
• Найда Олександр Андрійович — лісничий, краєзнавець, «Заслужений лісовод УРСР»;
• Орленко Марія Хомівна — керівник фольклорно-стенографічного ансамблю «Козачка», режисер, «Заслужений працівник культури України»;
• Полтавець Василь Іванович — генеральний директор НІКЗ «Чигирин», історик, «Заслужений працівник культури України», Лауреат Державної премії;
• Солодар Олександр Іванович — письменник, член Національної Спілки письменників України;
• Супрун Василь Іванович — вчитель музики Боровицької ЗОШ, «Заслужений працівник культури України»;
• Хименко Андрій Іванович — письменник, член Національної спілки письменників України;
• Цибенко Павло — мистецтвознавець;
• Чабаненко Іван Іванович — ректор Київського інституту театрального мистецтва, актор, «Заслужений діяч мистецтв УРСР»;
• Чигирин Віталій Єлисейович — письменник, член Всеукраїнської спілки пролетарських письменників.

• Топчій (Панченко) Тетяна Василівна - кандидат сільськогосподарських наук. Інститут фізіології рослин і генетики НАНУ;
• Король Валентина Миколаївна — кандидат педагогічних наук, завідувачка кафедри мовної підготовки Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля МНС України;
• Крупницький Борис Дмитрович — доктор історичних наук, надзвичайний професор Українського вільного університету;
• Лазуренко Валентин Миколайович — доктор історичних наук, помічник ректора з гуманітарної освіти та виховання Черкаського державного технологічного університету;
• Маменко Олексій Михайлович — доктор сільськогосподарських наук, член-кореспондент Української академії аграрних наук;
• Назаренко Василь Андрійович — заслужений діяч науки, член-кореспондент Національної академії наук України;
• Петкова Леся Омелянівна — кандидат економічних наук, заступник декана фінансово-економічного факультету Черкаського державного технологічного університету навчальної роботи;
• Полтавець Сергій Васильович — політолог, кандидат політичних наук;
• Рвачов Володимир Логвинович — доктор фізико-математичних наук, професор, академік Національної академії наук України, «Заслужений діяч науки і техніки України», лауреат Державної премії України в області науки і техники, запропонував відомі в устому світі R-функції, що використовуються для розв'язку шорокого класу математичних задач;
• Рвачов Олексій Логвинович — доктор фізико-математичних наук, професор;
• Смислов Віктор Вікторович — доктор технічних наук, професор;
• Чубіна Тетяна Дмитрівна — кандидат історичних наук, доцент кафедри гуманітарних та соціально-економічних дисциплін Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля МНС України;
• Шевченко Іван Іванович — доктор історичних наук, професор кафедри історії України Київського університету;
• Шульга Михайло Сергійович — селекціонер, кандидат сільськогосподарських наук;
• Ющенко Катерина Логвинівна — перший доктор фізико-математичних наук в галузі інформаційних технологій, член-кореспондент Національної академії наук Укрвїни, автор першої в світі мови програмування високого рівня — «Адресної мови програмування», засновник школи програмування в Радянському союзі, «Заслужений діяч науки і техніки України», лауреат Державних премій України;
• Яковлів Андрій Іванович — професор цивільного права, дійсний член Юридичної секції Української вільної академії наук у Нью-Йорку.

Див. також: Категорія:Персоналії:Чигиринський район

• З пам'яті народної : (матеріали фольклор.-етногр. експедицій) / Олександр Солодар. — Черкаси : Чабаненко Ю. А., 2016. — 413 с. : іл., нот. іл., портр. — (Серія "Невідома Чигиринщина"). — Бібліогр.: с. 410—412 (41 назва). — ISBN 978-966-920-137-9
• Солодар О. Нариси з історії Чигиринщини.- Черкаси: Відлуння-Плюс, 2003 . — 260 с.
• Солодар О. Епоха змов (до історії селянських рухів на Чигиринщині в ХІХ на початку ХХ століть)
• Безуглий В. Чигиринщина — край заповідний //Нова доба. — 2000 . — 6 квіт. — С. 4-7.
• Благословенний край — Чигиринщина: [Сьогодення Чигирин. району. Статті] //Нова доба. — 2000 . — 23 трав. — С. 4-5.