Сугестивність

Сугести́вність — здатність сприймати психічний вплив з боку іншої особи або групи осіб, ступінь сприйнятливості до впливу.

Сугестивність як риса особистості була відома здавна, про що свідчать середньовічні літературні джерела. Наприклад, яскравий приклад високої сугестивності наведений у віршованому «Оповіданні про вчителя» перського поета Джалаледдіна Румі. В цьому творі викладена історія дітей, які, бажаючи прогуляти урок, наполегливо висловлюють свою занепокоєність зовнішнім виглядом учителя аж до погіршення уявного самопочуття викладача[1]

Є індивідуальною рисою особистості, залежить від ряду характерологічних особливостей (наприклад, в істеричних осіб С. вище, чим у психастеніків), від віку (С. вище в дітей), деяких хворобливих станів (підвищена С. типова для алкоголіків).

С. залежить від психологічного стану особистості в той або інший момент, її емоційності, ступені утоми й т.п. Значною мірою С. взаємозалежна з конформністю, тобто з тенденцією підкоряти свою поведінку впливу інших людей (такий «груповий тиск» більше обумовлений факторами соціальними).

Різний ступінь С. і її характер визначають вибір психотерапевтичних методик — гіпнотерапії, раціональної психотерапії. В. стосовно гіпнотичного впливу — гипнабельность. Існують спеціальні проби на С. Проба С. Н. Астахова [1962] — легке натиснення на вповіки в області надбрівних дуг після відповідного впливу в осіб з підвищеної С. і гипнабельністю викликає змикання вік. Проба П. І. Буля [1955].

Обстежуваному дають у руки підвішений на нитці металевий вантаж, до якого то підносять, то забирають від нього випиляний з дерева підковоподібний, спеціально пофарбований «магніт».

Хворому вселяють, щоб він звернув увагу, що нібито мають місце відхилення в положенні вантажу під впливом «магніту». У засугерованих осіб вантаж справді починає гойдатися в заданому напрямку внаслідок виникнення ідеомоторних рухів.