Судогда

Су́догда (рос. Судогда) — місто у Владимирській області Росії, адміністративний центр Судогодського району, утворює міське поселення «Місто Судогда».

Місто
Судогда
рос. Судогда

Герб
Файл:Coat of Arms of Sudogda (Vladimir oblast) (1 781) .png

Координати 55°57′ пн. ш. 40°52′ сх. д.

Країна Росія
Регіон Володимирська область
Муніципальний район Судогодського
Міське поселення місто Судогда
Глава міста Смирнов Олександр Вікторович
Перша згадка 1552
Місто з 1778 рік | 1778 року
Площа 12 км²
Висота центру 100  м
Населення 10 673  (2016)
Конфесійний склад православні
Катойконім судогодци, судогодец
Телефонний код 49235
Поштовий індекс 601350
Код ЗКАТУ 17252501000
GeoNames 486834
Офіційний сайт sudogdagorod.ru
Судогда
Судогда (Росія)
Судогда
Судогда (Володимирська область)

Походження назви

Місто отримало свою назву через розташування на річці Судогда. У свою чергу гідронім за найбільш поширеною версією має фіно-угорське походження[1]. Відповідно до неї гідронім походить від стародавнього фіно-угорського Суткеда /Судгеда («Звивиста»), що реально відображає топографію русла річки[2].

За іншою версією, гідронім походить від татарського су  — «вода» і догд — «навколо» («навкруги вода», «велика вода»)[3].

Географія

Розташоване за 40 км на південний схід від Владимира, на річці Судогді (права притока Клязьми).

Історично Судогда розташовувалася на великому поштовому тракті з Владимира до Мурому.

Історія

Вперше згадується в 1552 році як Ямська слобода з населенням «фінського походження» (малися на увазі нащадки угро-фінського племені мурома), потім в XVII столітті як Судогодська слобода.

В 1778 році за указом Катерини II Судогда стає повітовим містом Судогодського повіту Владимирського намісництва, з 1796 року — позаштатним, в 1803 році відновлено ​​в правах повітового міста Судогодського повіту Владимирської губернії.

В 1784 році у місті було проведено перший перепис населення, згідно з яким в 50 дворах Судогди мешкало 243 людини, з них 126 чоловіків і 117 жінок. До 1788 року було розроблено генеральний план забудови міста, за яким воно було розбито на сітку прямокутних кварталів, розташованих уздовж дороги з Владимира до Мурому.

В 1806 році сильною пожежею було знищено майже всі будівлі міста, в тому числі дерев'яні церкви Миколи Чудотворця і св. мученика Міни. В 1814 році на новому місці було освячено кам'яний Катерининський собор, але друга велика пожежа, що сталася в 1838 році, знову завдала сильного збитку: собор обгорів зовні і всередині, були врятовані тільки деякі ікони. Храм було відновлено та освячено в 1891 році. У 50-х роках ХХ століття був підірваний.

В 1879 році почала роботу перша у місті прядильна фабрика, у серпні 1897 року — пляшковий завод, що став згодом найбільшим підприємством міста — заводом «Червоний хімік», що випускав склотару, а з 1960-х років — скловолокно, склотканини та склопластики.

Починаючи з 1991 року «Червоний хімік» (з липня 1996 року — ВАТ «Судогодське скловолокно»), пройшовши ряд реорганізацій, розпався на декілька автономних компаній, що виробляють склопластик і базальтову нитку.

Будівля адміністрації міста і краєзнавчого музею

.

Населення
Чисельність населення
1784[4]1856[5]1859[6]1870[4]1890[7]1897[8]1913[5]
243↗2500↘2416↗2499↗3406↘3182↗4100
1920[4]1923[5]1926[9]1939[10]1959[11]1970[12]1979[13]
↘3067↗3508↗5828↗6233↗7490↗10 535↗12 384
1989[14]1992[5]2000[5]2001[5]2002[15]2003[5]2005[5]
↗14 191↗14 600↘14 500→14 500↘13 328↘13 300↘12 900
2006[5]2009[16]2010[17]2011[18]2012[19]2013[20]2014[21]
↘12 700↘12 190↘11 848↘11 784↘11 559↘11 276↘11 023
2015[22]2016[23]2017[24]2018[25]
↘10 794↘10 673↘10 527↘10 442

Планування міста і визначні пам'ятки

Стара частина Судогди, розташована на лівому березі річки, зберегла історично сформовану прямокутну сітку вулиць. Забудова інших вулиць центру і прилеглих до нього мікрорайонів малоповерхова, в основному дерев'яна.

На правому березі річки розташовані нові мікрорайони Заплава, Хімік, Будівельників, Нова Фабрика, що з'явилися через розвиток найбільших підприємств міста — заводу «Червоний Хімік» і текстильної фабрики.

Примітки
  1. Поспелов Е. М. & nbsp;. Географические названия мира: Топонимический словарь. 2-е изд. — М. : Российские словари, Астрель, АСТ, 2002. — С. 400. — ISBN 5-1700-1389-2..
  2. 2011-03-17-200 Що таке «Судогда»?
  3. Никонов В. М. Судогда: Историко-краеведчиские очерки. Книга 1. — Владимир : Владимирский отдел Российского географического общества, 1994. — С. 19-20.
  4. Предварительные итоги переписи по Владимирской губернии. Выпуск 2-й // Всесоюзная перепись населения 1926 года. (рос.)
  5. Народная энциклопедия «Мой город». Судогда. Архів оригіналу за 26 червня 2014. Процитовано 26 червня 2014. (рос.)
  6. Владимирская губерния. Список населенных мест по сведениям 1859 года
  7. Судогда // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  8. Первая Всеобщая перепись населения Российской империи 1897 года. Владимирская губерния. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 26 жовтня 2013. (рос.)
  9. Владимирский округ Ивановской промышленной области и его районы : (с 11 картами районов и 1 окружной). — Владимир : Изд. Орг. комис. Владокруга, 1929. — 127, [3] с. : к. ; 25 см. — Без обл. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. (рос.)
  10. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Численность городского населения СССР по городским поселениям и внутригородским районам. Архів оригіналу за 30 листопада 2013. Процитовано 30 листопада 2013. (рос.)
  11. Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  12. Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  13. Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  14. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
  15. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
  16. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
  17. Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения по населённым пунктам Владимирской области. Архів оригіналу за 21 липня 2014. Процитовано 21 липня 2014. (рос.)
  18. Владимирская область. Оценка численности населения на 1 января 2009-2016 годов (рос.)
  19. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
  20. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013. (рос.)
  21. Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014. (рос.)
  22. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015. (рос.)
  23. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  24. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  25. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.

Література
  • Знахуренко Н. А. & nbsp;. {{{Заголовок}}}. — Володимир : Калейдоскоп, 2013. — ISBN 978-5-88636-061-5.
  • Никонов В. Н. & nbsp;. {{{Заголовок}}}. — Володимир : Володимирський відділ Російського географічного товариства, 1994. — ISBN 5-88280-062-5.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.