Султан ібн Хаммуд

Походив з династії Аль-Рашид. Онук Убайда, брата Абдаллаха ібн Алі, першого еміра з династії. Старший син Хаммуда. Народився 1870 року. Ймовірно брав участь у військових походах емірів Джебель-Шаммарів.

27 або 29 грудня 1906 року разом зі своїми братами Саудом і Фейсалом вбив еміра Мітаба, захопивши владу. Уряд Османської імперії розглядав його як узурпатора, визнавши еміром Сауда, брата Мітаба, що втік до Медини.

Султан призначив брата Сауда своїм спадкоємцем, а іншому братові — Фейсалу — передав в управління Ель-Джауф. За цим уклав союз з Мухаммадом бін Абдуллою Аль-Муханною, еміром Бурайди (в регіоні Ель-Касим) та Фейсалом аль-Дувейшем, шейхом клану мутаїр. Їх військо 24 вересня 1907 року зазнало поразк в битві біля Тарафії від саудидів на чолі із Абд ал-Азізом ібн Саудом. В результаті емір Султан остаточно відмовився від Ель-Касиму. Його подальші походи не приносили здобичі, внаслідок чого зростало невдаволення вояків й знаті.

У січні 1908 року він завантажив скарбницю на верблюдів і спробував втекти до Єгипту, але був перехоплений рідним братом Саудом, посаджений у в'язницю і незабаром задушений. Сауд став новим еміром Джебель-Шаммари.

• Michael John Baran (1992). The Rashidi Amirate of Hayl: The rise, development and decline of a premodern Arabian principality (PhD thesis). University of Michigan
• Eveline J. van der Steen (2009). Tribal States in History: The Emirate of Ibn Rashid as a Case Study. Al Rafidan. 30: 120.