Суперобкладинка

Суперобкладинка (від лат. super — укр. над)  — паперова[1] обкладинка, що надівається на палітурку або основну обкладинку. Для підвищення міцності часто покривається лаком чи синтетичною плівкою. Якщо книга в обкладинці, то суперобкладинка може бути приклеєна до корінця, щоб не зісковзувала. Використовується як елемент зовнішнього оформлення, оберігає від пошкоджень і забруднень основну обкладинку. На ній може розміщуватися анотація до видання, інформація про автора, реклама.

Частково розгорнута суперобкладинка

Історія

Перші суперобкладинки з'явилися приблизно в середині XIX. Служили вони в основному для захисту палітурки від забруднень під час перевезення та продажу, виготовлялися з щільного паперу немаркого кольору і не запечатувалися. Було не прийнято зберігати книгу в суперобкладинці, їх викидали.

Поступово суперобкладинки стали повноцінним елементом оформлення книги, надавали їй витонченості й привабливості, вони розширювали можливості оформлення, так як на палітурці з тканини (або його замінника) неможливо було віддрукувати такі складні багатоколірні зображення, як на папері.

Сучасність

Треба відзначити, що зараз можливості текстильної промисловості дозволяють робити на обкладинках візерунки довільної складності, тому суперобкладинки робляться і з тканини. Такі обкладинки приємніше використовувати і можна прати.

Примітки
  1. Зазвичай суперобкладинки виготовляють з паперу, однак це не єдиний матеріал (тканини тощо)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.