Сурб-Ншан
Сурб-Ншан (Церква Сурб-Ншан (св. Знамення)) — центральна будівля монастиря Сурб-Хач розташовується в його східній частині і виступає за монастирську огорожу.
| Церква Сурб-Ншан Монастирського комплексу Сурб–Хач | |
|---|---|
 Сурб-Ншан | |
| 45°00′02″ пн. ш. 35°03′45″ сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, біля м.Старий Крим |
| Початок будівництва | 1338 |
| Кінець будівництва | 1358 |
| Належність | Вірменська апостольська церква |
| Стан | пам'ятка культурної спадщини України і об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd |
  Сурб-Ншан (Автономна Республіка Крим) | |
| |
 Сурб-Ншан у Вікісховищі | |
Датується спорудження храму 1358 роком по віршованому напису, виконаному на верхній частині барабана купола церкви. Напис говорить: «Цей божественний храм слави, на землі — рай дерева життя: він подоба гірського неба, житло Трійці. Почалось від народження во плоті Христа в 1358 році спорудження в ім'я св. Знамення ретельністю служителя його Ованнеса ченця і рідних братів його і по духу синів… »[1].
Легенда оповідає, що назва церкви походить від видіння (знамення), яке засновники обителі побачили у небі над місцем майбутньої будови – вогняного хреста.
Архітектура
Декор інтер'єру храму дуже скромний. На основному, вівтарному перекритті зображений Христос, що сидить на троні серед зигзагоподібних ліній - небесних блискавок. Біля нього вгадуються фігури Богоматері, Іоанна Хрестителя. По краях композицій символи євангелістів - ангел, голуб, лев і бик. Звичайно, від розпису зараз залишилося не більше половини, багато зображень на фресках вгадуються насилу.
У XVI ст. був прибудований гавіт (притвор) з дзвіницею. Храмовий гавіт простий по своїй композиції і являє собою простору залу, складену, як і власне храм, з великого бутового каменю. Дзвіниця, що знаходиться над південно-західним кутом гавіту, була сторожовою: з її вікон навколишня місцевість проглядається досить далеко. У минулому, коли не підступав з усіх боків ліс, звідси відкривався вид на частину монастирської дороги, на Старокримську долину з її дорогою з Карасубазара в Старий Крим, на Агармиш.
У XVI—XVIII ст.ст. в західній частині храмового атріуму зведена трапезна. Під сходами на трапезну у напівкруглій ніші перебуває фонтан (зараз пересохлий), з якого колись витікала джерельна вода, у якій прихожани храму під час традиційного обряду омивали руки та ноги перед тим, як увійти до церкви. Фасад фонтану – різьблена кам’яна плита XII–XIII ст. з орнаментальною „сельджуцькою плетінкою”.
Див. також
Література
- Ткаченко С. Сурб-Хач: з позавчора в сьогодні, ст. «Боспор Крым», номер 35 за 30 серпня 2007 року (рос.)
- Вірменський монастир Сурб-Хач