Сурена

Сурена (Міхран?) (лат. Surena) (бл.80 — 53) — представник сакської династії Сурена, відомий як політичний та військовий діяч Парфії часів царя Орода II перед усім блискучою перемогою у битві біля Карр над більш як втричі кількісно переважаючим римським військом, яка з того часу стала академічним прикладом у європейській військовій науці.

Найінформативнішим джерелом щодо Сурени наразі залишаються «Порівняльні життєписи» Плутарха, а саме розділ, присвячений Крассу. Отже, з опису Плутарха ми можемо побачити наступне:

• Сурена був представником цієї сакської династії при дворі парфянського царя та мав спадкове право на церемоніальне коронування чергового царя царів з династії Аршакідів;
• Ород II посів парфянський трон завдяки підтримці та активній участі саків (як і його попередник Санатрук);
• Сурена очолював облогу та штурм Селевкії у 54 до н. е.;
• на час битви біля Карр йому не було й 30-ти років.

Не викликає подиву знайомство Сурени з грецькою мовою та культурою, яке, за Плутархом, він продемонстрував під час свого «тріумфу» в Селевкії. Наразі відомо, що багато його близьких родичів мали грецькі імена й донедавна вважалися так званими індо-грецькими династами.[1]

Після перемоги біля Карр та гротескного тріумфу у Селевкії Сурену «незабаром» було вбито Ородом II, який «заздрив його славі».[2]

Слід зауважити, що з цими подіями у часі збігається нова тимчасова політична стабілізація серед сакських правителів від Арахозії та Дрангіани до Гандхари. Вони об'єднуються під владою «царя царів» Аза Великого, початок правління якого переважно датують 58/57 до н. е., й, вельми вірогідно, декларують свою незалежність від Парфії титулатурою «великий цар, цар царів Великий Айяса» (брахмі. maharajasa rajarajasa mahatasa Ayasa) чи цар царів Великий Аз (грец. βασιλεως βασιλεων μεγαλου Αζου).[3]