Сухов Юрій Миколайович

У 1992 році закінчив Київське вище танкове інженерне училище (інженер-механік)[3], у 1998 — Київський національний університет ім. Тараса Шевченка — юридичний факультет (правознавство).

Кандидат юридичних наук (кримінальне право — 2000 рік)[4].

Після закінчення військового училища проходив службу офіцером у збройних силах. З 1993 по 1996 роки проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах слідчого та керівних посадах у слідчих підрозділах. До 2001 року працював у Державній податковій адміністрації України на керівних посадах Слідчого управління податкової міліції та начальником Головного правового управління. З 2001 по лютий 2002 років займав посаду заступника директора департаменту по контролю за дотриманням бюджетного законодавства Рахункової палати України.[5]

До квітня 2008 року працював у Державному комітеті України у справах національностей та міграції на посадах директора департаменту та заступника Голови Комітету[6].

З квітня 2009 по березень 2010 років займав посаду Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики[2].

У 2008—2009 роках та з березня 2010 року по цей час займається адвокатською практикою[7].

Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України з врученням пам'ятного знака (постанова КМУ від 22.06.04 № 798[8]).

Основна спеціалізація адвоката Юрія Сухова — захист інтересів у кримінальних справах, які частіше за все виходять на публічну площину.

Відомий завдяки захисту політиків та високопосадовців або представленню їх інтересів у резонансних справах, зокрема: Юлії Тимошенко[9][10][11]; Анатолія Макаренка[12][13][14]; Миколи Злочевського[15]; Сергія Чеботаря[15]; Віри Ульянченко[15]; Мельничука Максима Дмитровича[16][17]; Павловського Андрія Михайловича[18][15], Бондарєва Костянтина Анатолійовича[19][20][15]; Головача Андрія Володимировича[21]; Корбана Геннадія Олеговича[22][23]; Неміровського Володимира Леонідовича[15]; Хоменка Володимира Петровича[24][25][15]; Середи Григорія Порфировича[15]; Клюєва Сергія Петровича[26][27][28][29]; Клюєва Андрія Петровича[30]; Курченка Сергія Віталійовича[31][32][33][34][35][36]; суддів Печерського районного суду Києва Кіцюка Віктора Петровича[37][38], Вовка Сергія Володимировича[39] , Царевич Оксани Ігорівни[40][41] та інших суддів міста Києва; учасників, так званої «вертольотної справи»[42][43].