Східноморський шлях

Східномо́рський шля́х (яп. 東海道, とうかいどう, МФА: [toːkai̯ doː], тōкай-дō) — дорога в домодерній Японії, один з п'яти головних шляхів XVII — XIX століття. Названий за іменем Східноморського краю. Пролягав Тихоокеанським узбережжям. Сполучав політично-адміністративний центр країни — місто Едо провінції Мусасі, майбутній Токіо, — із столицею Японії Кіото. На шляху розташовувалося 53 містечка-станції. Вони зображені в серії картин Утаґави Хіросіґе «53 станції Східноморського шляху», що вважається шедевром японського мистецтва укійо-е.

Охоронявся двома аванпостами — в Хаконе і Араї. земля по яким вона проходила спочатку належали імператорському двору, його родичам. Згодом контроль надними взяли сьогуни, особливо це проявилося в період Едо. було заборонено будувати мости на річках, що перетинав цей шлях. Для цього використовували брід або пароми. навколо 53 станційбудували житлові квартали, торгівельні будинки, щопосилювало економічну значущість Східноморського шляху.