Сігаєв Віктор Геннадійович

Сігаєв Віктор Геннадійович;
	Прапорщик
Загальна інформація
Народження	9 травня 1984; Новояворівськ
Смерть	17 січня 2015 (30 років); Оленівка
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	72 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Ві́ктор Генна́дійович Сіга́єв (9 травня 1984(19840509) — 17 січня 2015) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Віктор Сігаєв народився 9 травня 1984 року у м.Новояворівськ. У 1990 р. поступив на навчання в Новояворівську СЗШ № 3. Після закінчення школи навчався у професійно-технічному училищі № 65 (на даний час — Новояворівське вище професійне училище) здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів.

В 2002—2003 роках проходив строкову службу, надалі — служба за контрактом, рядовий склад. В 2004—2006 роках — служба за контрактом на посаді прапорщика, 2006—2007 — за контрактом на посадах осіб молодшого начальницького складу. В 2007—2008 роках — механік-водій-електрик станції Р-142Н в/ч А2627, місто Винники. В 2009—2014 роках — інструктор з водіння взводу навчальних автомобілів, рота матеріально-технічного забезпечення Академії сухопутних військ

В часі війни — військовослужбовець 3-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади; головний сержант роти матеріально-технічного забезпечення Академії Сухопутних військ України імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Загинув 17 січня 20145-го під час бойового зіткнення з терористами поблизу Оленівки Волноваського району. Під час супроводу новоприбулих посадових осіб до позицій українських військовиків загін потрапив у засідку; на вимогу противника здатись у полон вояки відмовилися та вступили в бій. В ході бою Віктор Сігаєв знищив декілька ворогів, однак зазнав поранень, не сумісних з життям. Наступного ранку подзвонили російські терористи та повідомили, що вони забрали тіло Віктора і його товариша в Донецьк, й щоб за ним приїхали родичі.

Без Віктора лишились мама, брат, дружина й син.

Похований в місті Новояворівськ.

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 436/2015 від 17 липня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
На стіні будинку, де проживав Віктор, на його честь відкрито меморіальну дошку.
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 17 січня[2][3].

Примітки

Указ Президента України від 17 липня 2015 року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022.
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 17 січня на YouTube

Посилання

Сігаєв Віктор Геннадійович // Книга пам'яті полеглих за Україну
Віктор Сігаєв // ГЕРОЇ професійно-технічної освіти Львівщини

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Указ Президента України від 17 липня 2015 року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

[2] В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022.

[3] Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 17 січня на YouTube