Сідней Беше

Народився в Новому Орлеані в 1897 році в креольській сім'ї. Його старший брат, Леонард Віктор Беше, був штатним стоматологом і за сумісництвом тромбоністом та керівником музичного гурту. Беше опанував кількома музичними інструментами, але спеціалізуватися вирішив на кларнеті.

Беше грав у багатьох ансамблях Нового Орлеана, виступав у парадах з духовим оркестром Фредді Кепарда, оркестром «Олімпія» та танцювальним оркестром Джона Робішо. З 1911 по 1912 рік виступав з Банком Джонсоном в гурті the Eagle Band, а в 1913–14 — з Кінгом Олівером в оркестрі Олімпія. У 1919 році грав в Синкопованому оркестрі Нью-Йорка, разом з яким здійснив гастрольну подорож до Лондону. Групу прийняли гаряче, а Бечет користувався особливою популярністю.[3] Перебуваючи в Лондоні, він опанував грою на сопрановому саксофоні, його гра відрізнялась широким вібрато, подібним до того, що було поширеним серед деяких кларнетистів Нового Орлеана на той час.[4]

Беше в 1922 році

У 1920-х роках Беше гастролював у країнах Європи. Двічі Беше потрапляв дод в'язниці — у 1922 в Лондоні через конфлікт з проституткою, і в 1926 в Парижі через конфлікт і перестрілку з колегою, в ході якого троє людей було поранено.[5]

У 1932 році Беше повернувся до Нью-Йорка, де очолив групу з Томмі Ладньє.

У 1939 році Беше і піаніст Віллі «Лев» Смітли очолив групу, з якою здійснили кілька записів, що пізніше охарактеризували як латинський джаз, виконуючи традиційні Безе, рубму і гаїтянські пісні у джазовій манері. У 1941 році був запрошений для записів на студії RCA Victor, де записав версію поп-пісні «The Sheik of Araby», шляхом накладення гри на шести різних інструментах: кларнеті, сопрано-саксофоні, тенор-саксофон, фортепіано, контрабасі і барабанах. Цей запис був включений в альбом LP Bechet of New Orleans 1965 року, виданий RCA Victor як LPV-510.

У 1944, 1946 та 1953 роках він виступив та записувався із чиказьким джазовим піаністом та вібрафоністом Максом Міллером — приватні записи, які є частиною архіву Міллера і ніколи не виходили. Ці концерти та записи описані в біографії Джона Чілтона Сідні Беше: Чарівник джазу .[6]

У 1950 році Беше переїхав до Франції, після сольному виступі на Паризькому джазовому ярмарку. У 1951 році він одружився з Елізабет Ціглер в Антібі .

Сідні Беше (1954)

У 1953 році підписав контракт із лейблом Disques Vogue, який тривав до кінця його життя.[7] Він записав багато хітових мелодій, зокрема «Les Oignons», «Promenade aux Champs-Elysees» та міжнародний хіт " Petite Fleur ", а також створив написав муззику до балету в стилі пізнього романтизму під назвою La Nuit est une sorcière («Ніч — відьма»).[8]

Беше помер у Гарші, недалеко від Парижа, від раку легенів 14 травня 1959 року у свій 62-й день народження. Похований на місцевому кладовищі.[2]

Беше грав джазовий музикант в трьох фільмах, Série Noire,[9] L'connaît інспектор л Musique і Quelle Моїй команда![10]

• Зал слави журналу DownBeat, 1968 р.[11]

• American Peoples Encyclopedia Yearbook (1953). p. 542.
• Bechet, Sidney (1960). Treat It Gentle. Twayne. Reprint, Da Capo, 1978.
• Hoefer, George (1946). Article in Metronome Magazine, December 1946.

• Сідні Беше в архіві Red Hot Jazz
• Профіль із зображеннями
• Записи Сідні Беше на дискографії американських історичних записів.