Сід Вішез

Сід Вішес народився в Лондоні в родині Джона Річі (охоронця, свого часу працював у Букінгемському палаці) і Енн, жінки хіппіозних нахилів, яка багато років вживала наркотики. Джа Уоббл (друг дитинства Сіда та згодом учасник Public Image Limited) згадував, в який жах він прийшов, коли побачив, що Енн видає синові дозу героїну: «Мені було 16 років, а в такому віці мама — це людина, яка залишає тобі вечерю в духовці, а не шприц, яким сама користувалася…»

Незабаром після народження сина Джон Річі пішов з сім'ї, а Сід з матір'ю вирушили на острів Ібіца, де Енн вийшла за Крістофера Беверлі в 1965 році. Сім'я провела тут чотири роки, в 1971 році повернулася до Лондона і якийсь час жила в графстві Кент. Після смерті вітчима мати і син знімали кімнату в Танбрідж Уеллс, потім жили в Сомерсеті. До навчання Сід інтересу не виявляв і в 15 років кинув школу, але незабаром (під ім'ям Саймон Джон Беверлі) вступив в художній коледж Хекні (англ. Hackney College), де почав вивчати фотографію. Тут він познайомився з Джоном Лайдоном, який і дав йому прізвисько, яке стало згодом знаменитим. Згідно з однією з версій хом'ячок Лайдон на прізвисько Сід укусив Річі за руку, і той вигукнув: «Sid is really vicious!»(Пізніше з'явилися версії, згідно з якими прізвисько було дано на честь Сіда Баррета та пісні Лу Ріда «Vicious»). Разом з Джоном Уордлом (пізніше узяв собі псевдонім Jah Wobble) і Джоном Греєм вони утворили команду The 4 Johns. Як згадує Енн, на відміну від Лайдона, який був надзвичайно замкнутим і сором'язливим хлопцем, Сід фарбував волосся і поводився в манері свого тодішнього кумира, Девіда Боуї. Лайдон розповідав, що вони дуетом часто заробляли гроші вуличними концертами, виконуючи пісні Еліса Купера: Джон співав, а Сід акомпанував йому на тамбурині.

Довгий час Сід жив поперемінно — то зі сквотерами, то в будинку матері, але в 17 років, посварившись з нею, став дійсно бездомним, завдяки чому вперше і увійшов до панк-культури (більшість лондонських сквоттерів в ті дні становили панки). Приблизно в цей час Сід вперше потрапив в магазин на Кінгс Роуд під назвою «Too Fast to Live, Too Young to Die» (незабаром перейменовану в «SEX») і познайомився — спочатку з Гленом Метлоком (який працював тут, а вечорами грав на бас-гітарі), потім через нього з Стівом Джонсом і Полом Куком. Двоє останніх тільки що утворили групу Swankers і намагалися умовити власника магазину Малкольма Макларена (який незадовго до цього повернувся з Америки, де деякий час керував справами New York Dolls) стати їх менеджером. Невдовзі склад групи перетворився на Sex Pistols і знайшов собі вокаліста в особі іншого завсідника, Джона Лайдона, — хоча спочатку дружина Макларена, Вів'єн Вествуд зупинила свій вибір саме на Сіді.

Деякий час Сід розглядався і як можливий вокаліст другої нової групи, The Damned, але був виключений зі списків після того, як не з'явився на прослуховування. У ті ж дні він зібрав скандально знаменитий сквотери-бенд The Flowers of Romance; серед учасників були майбутні The Slits. Ще недавно страждаючи від самотності, Сід раптом опинився в самому центрі нового культурного руху і вирішив не упускати свого шансу: узявши (за прикладом свого нового кумира, Ді Ді Рамона) бас-гітару, він остаточно прийняв спосіб життя, який дуже скоро привів його до трагедії.

У вересні 1976 року Сід став учасником так званого Першого міжнародного панк-фестивалю, організований Роном Уоттс, менеджером 100 Club в співдружності з Малкольмом Маклареном. Хедлайнерами тут були The Sex Pistols, до того часу вже мали репутацію нової, надзвичайно перспективної групи з приголомшливим авторським дуетом. Коли стало відомо, що в програмі звільнилося час для ще одного учасника, двоє учасників Bromley Contingent — Сьюзі Сью і Стів Спанкер (Северин) — тут же запропонували свої послуги, як двох інших учасників «групи», що не існує, запросивши Сіда (ударні) і Біллі Айдола (гітара; місце останнього відразу зайняв Марко Пірроні, приятель Soo Catwoman, з якою також дружив Сід). Так у перший день Фестивалю Сід вперше вийшов на велику сцену. Втім, вже на другий день він з неї «зійшов», оскільки був заарештований (за те, що почав кидати на сцену пляшки) і поміщений у в'язницю для неповнолітніх Ashford Remand. Вийшовши з ув'язнення, він оселився у Catwoman і став для неї кимось на кшталт охоронця.

1. Sex Pistols Number One (1976, dir. Derek Jarman)
2. Will Your Son Turn into Sid Vicious? (1978)
3. Mr. Mike's Mondo Video (1979, dir. Michael O'Donoghue)
4. The Punk Rock Movie (1979, dir. Don Letts)
5. The Great Rock'n'Roll Swindle (1980, dir. Julian Temple, VHS/DVD)
6. DOA (1981, dir. Lech Kowalski)
7. Buried Alive (1991, Sex Pistols)
8. Decade (1991, Sex Pistols)
9. Bollocks to Every (1995, Sex Pistols)
10. Filth to Fury (1995, Sex Pistols)
11. Classic Chaotic (1996, Sex Pistols)
12. Kill the Hippies (1996, Sex Pistols, VHS)
13. The Filth and The Fury (2000, dir. Julien Temple, VHS/NTSC/DVD)
14. Live at the Longhorn (2001, Sex Pistols)
15. Live at Winterland (2001, Sex Pistols, DVD)
16. Never Mind the Bollocks Here's the Sex Pistols (2002, Sex Pistols, VHS/DVD)
17. Punk Rockers (2003, Sex Pistols, DVD)
18. Blood on the Turntable: The Sex Pistols (2004, dir. Steve Crabtree)
19. Music Box Biographical Collection (2005, Sex Pistols, DVD)
20. Punk Icons (2006, Sex Pistols, DVD)
21. Chaos! Ex Pistols Secret History: The Dave Goodman Story (2007, Sex Pistols, DVD)
22. Pirates of Destiny (2007, dir. Tõnu Trubetsky, DVD)
23. Rock Case Studies (2007, Sex Pistols, DVD)

• Anne Beverley, The Sid Vicious Family album (1980, Virgin Books)
• Gerald Cole, Sid And Nancy (1986, Methuen)
• Alex Cox & Abbe Wool, Sid And Nancy (1986, Faber and Faber)
• Keith Bateson and Alan Parker, Sid's Way (1991, Omnibus Press)
• Tom Stockdale, Sid Vicious. They Died Too Young (1995, Parragon)
• Malcolm Butt, Sid Vicious. Rock‘n'Roll Star (1997, Plexus)
• David Dalton, El Sid (1998, St. Martin's Griffin)
• Sid Vicious, Too Fast To Live…Too Young to Die (1999, Retro Publishing)
• Alan Parker, Vicious. Too Fast To Live… (2004, Creation Books)

• Сід і Ненсі — біографічний фільм 1986 року режисера Алекса Кокса;
• Сид и Нэнси — перша пісня першого альбому російського гурту Lumen;
• Сід і Ненсі — імена цуценят динго у фільмі Наполеон.

• Сторінка Сіда Вішеза^{[недоступне посилання з травня 2019]} на MySpace

1. https://www.britannica.com/topic/the-Sex-Pistols#ref912747