Сімомура Йоко

Сімомура народилась 19 жовтня 1967 року в префектурі Хьюго, Японія.[2][3] Ще в молодому віці у неї з’явився інтерес до музики, і вона почала ходити на уроки гри на фортепіано «у віці чотирьох-п’яти років». Вона почала складати власну музику, хаотично граючи на фортепіано і роблячи вигляд, що складає, врешті-решт це дозволило їй почати придумувати власні твори, перший з яких, з її слів, вона все ще пам’ятає, як грати.[4] Сімомура навчалася в музичному коледжі в Осаці, який вона закінчила в 1988 році за спеціальністю фортепіано.

Після закінчення навчання, Сімомура мала намір стати викладачкою фортепіано і навіть отримала пропозицію вчити у музичному магазині, але будучи протягом багатьох років геймеркою, вона вирішила спочатку спробувати надіслати кілька зразків своєї роботи в різні відеоігрові компанії, які набирали працівників в її університеті.[5] В результаті Capcom запросила її на прослуховування та співбесіду, і їй запропонували там роботу. Її сім'я та викладачі були збентежені такою зміною фокусу, оскільки музика в відеоіграх не користувалася повагою, «вони заплатили їй за навчання у дорогій музичній школі і не могли зрозуміти, чому вона приймає таку роботу», але Сімомура все одно прийняла пропозицію працювати в Capcom.[4][5]

Працюючи в Capcom, Сімомура брала участь у створенні саундтреків для понад 16 ігор, включаючи успішний Street Fighter II: The World Warrior, для якого вона написала усі композиції, крім трьох. Перший саундтрек, над яким вона працювала в компанії, був для гри Samurai Sword 1988 року. Гра Final Fight, у 1989 році, стала першою її працею, музика з якої потрапила до окремого альбому з саундтрекамі ігор Capcom.[6] Перший альбом із саундтреком, де були ексклюзивно представлені тільки її роботи, з’явився через рік, він складався з музики створеної до гри Street Fighter II.[7] Незважаючи на те, що вона почала працювати в Capcom як композиторка до консольних відеоігор, з 1990 року вона перейшла до аркадного підрозділу.[2][5] Вона також була членом внутрішнього музичного гурту компанії під назвою «Alph Lyla», який виконував різну ігрову музику Capcom, включаючи твори, написані самою Сімомурою. Вона кілька разів виступала з гуртом, у тому числі грая на фортепіано під час появи Alph Lyla на фестивалі ігрової музики 1992 року.

У 1993 році Сімомура залишила Capcom, щоб приєднатися до іншої ігрової компанії Square. Вона заявила, що зробила цей крок, бо їй було цікаво писати музику в класичному стилі для фантастичних рольових ігор. В Capcom вона працювала у відділі аркад і не могла перейти в консольний відділ для роботи над рольовою серією відеоігор Breath of Fire, хоча вона і створила один трек для першої гри серії.[5] Її початковим проектом в Square став саундтрек для рольової відеоігри Live A Live 1994 року. Наступного року вона працювала над музикою до Super Mario RPG, і тоді її запросили приєднатися до Норіко Мацуеди в створенні музики до футуристичної тактичної рольової гри Front Mission. Незважаючи на те, що вона була перевтомлена, працюючи над обома саундтрекамі, і на те, що жанр її не цікавив, вона виявилася нездатною відмовитися, після того як її перша спроба зробити це несподівано зірвалася з появою президента Square, Тецуо Мізуно.[5] Остання музика на наступні десять років, яку вона створила не самостійно, а спільно з іншим композитором, була до гри Tobal No. 1.[2]

Протягом наступних кількох років вона створила саундтрек до низки ігор, включаючи Parasite Eve та Legend of Mana. З усіх своїх композицій Сімомура вважає саундтрек до Legend of Mana тим, який найкраще висловлює її, він і досі залишається особисто улюбленим Сімомурою.[4][8] Саундтрек від Сімомури для Parasite Eve на PlayStation був першим, який включав вокальну пісню, оскільки ця консоль мала для цього можливість.[5] У 2002 році вона написала музику для Kingdom Hearts, яка, на її думку, стала найбільш «особливою» для неї, а також послужила переломним моментом у її кар'єрі. Двома іншими важливими моментами в її житті як композиторкі вона відмітила саундтреки до Street Fighter II та Super Mario RPG.[9]

Kingdom Hearts мав надзвичайний успіх, продавшись понад чотирма мільйонами примірників по всьому світу.[10] Музику Сімомури часто цитували як один з найбільш важливих елементів гри, а головна композиція була визначена четвертою найкращою композицією до рольових ігор усіх часів.[11][12] Саундтрек привів до появи двох альбомів фортепіанних аранжувань.[9] Саундтрек до Kingdom Hearts був останнім, над яким вона працювала в компанії Square. Після випуску Kingdom Hearts у 2002 році, Сімомура залишила компанію у зв'язку з відпусткою по вагітності та пологам, а в 2003 році вона вже почала працювати як фрілансер.[13] Протягом кар'єри вона продовжувала працю, яку почала, перебуваючи у Square, так з моменту уходу вона написала музику для одинадцяти ігор Kingdom Hearts та серії ігор Mario & Luigi від Nintendo. Вона також працювала над багатьма іншими проектами, такими як Heroes of Mana та різними альбомами аранжувань.[2] У лютому 2014 року Сімомура грала на фортепіано на концерті ретроспективі 25-річниці в Токіо ФМ Холі.[14] Вона виконувала пісні з таких ігор, як Kingdom Hearts, Live a Live та Street Fighter II. Під час виконання «Beware the Forest's Mushrooms» з Super Mario RPG, до Сімомури на сцені приєднався композитор гри Ясунорі Міцуда, який грав на ірландському бузукі. Нещодавно вона склала і спродюсувала більшу частину саундтреку для гри Final Fantasy XV, який почала писати ще у 2006 році, за десять років до виходу гри.[15] Вона також є членом музичного лейблу Brave Wave Productions.[16]

Після написання саундтреків до понад 45 різних ігор, Сімомура стала однією з найбільших впливових осіб індустрії відеоігрової музики, яку описують як «одну з найвідоміших відеоігрових композиторок у світі».[8][9] Компіляція найкращих творів Сімомури під назвою Drammatica: The Very Best of Yoko Shimomura вийшла у березні 2008 року. Альбом містить повні оркестрації композицій з Kingdom Hearts та багатьох інших ігор, над якими вона працювала. Сімомура заявила, що вибрала музику, яка була популярною серед шанувальників і добре підходила для оркестровки, але ніколи раніше не виконувалась оркестром.[17] У 2008 році в інтерв’ю Music4Games Сімомура зауважила, що зацікавлена в живому виконанні Drammatica для шанувальників, якщо з’явиться така можливість.[17] У березні 2009 року це бажання було здійснено, коли було оголошено, що Арні Рот буде диригувати Королівською філармонією в Стокгольмі на концерті Sinfonia Drammatica в Стокгольмському концертному залі, який поєднає музику з альбому з виступами концерту «Симфонічні відтінки» Кріса Хюльсбека. Концерт відбувся у серпні 2009 р.[18] У березні 2007 року Сімомура випустила «Murmur», свій перший альбом, який не мав відношення до відеоігор, він состояв з вокальних пісень у виконанні співачки Chata.[9]

Музика Сімомури до Kingdom Hearts складала одну четверту концертів Symphonic Fantasies у вересні 2009 року, які були створені творцями циклу Symphonic Game Music Concert під керівництвом Арні Рота.[19] Головна композиція гри Legend of Mana також була виконана австралійським симфонічним оркестром «Eminence Symphony Orchestra» у межах концерту класичної ігрової музики «A Night in Fantasia 2007».[20]

Музика з оригінального саундтреку до Legend of Mana була аранжована для фортепіано та видана DOREMI Music Publishing. Дві книги збірки музики із цієї серії також були видані як Seiken Densetsu Best Collection Piano Solo Sheet Music — перше та друге видання, де у друге входили треки Сімомури з Legend of Mana. Усі композиції у цих книжках були переписані Асако Нівою як початкові для соло на фортепіано середнього рівня, разом з тим їх звучання було збережено настільки, наскільки це було можливо.[21] Крім того, у вигляді музичних книг Yamaha Music Media були видані ноти на фортепіано з ігор Kingdom Hearts та Kingdom Hearts II.[22]

Перший концертний виступ Сімомури за межами Японії відбувся в Парижі, в листопаді 2015 р.[23] Пізніше того ж місяця вона виступила в El Plaza Condesa у Мехіко.[24] У вересні 2016 року частина її музики з Final Fantasy XV була виконана Лондонським філармонічним оркестром в студії Abbey Road в Лондоні, а також у Бостоні, сама Сімомура грала на фортепіано.[15][25]

На своєму персональному вебсайті, Сімомура перераховує Людвіга ван Бетховена, Фредеріка Шопена та Моріса Равеля як деякі зі своїх головних впливів.[2] Крім того вона говорила, що протягом довгого часу любила «джаз у стилі лаунж».[5] Незважаючи на ці впливи та її класичну підготовку, музичні стилі, які вона використовувала протягом своєї кар'єри, включають «рок, електроніку, азіатську музику, ембієнт, індастріал, поп, симфонічну музику, оперу, чиптюн тощо».[4][8] Натхнення для своїх пісень вона черпає у життєвих речах, які її емоційно зворушують, і які вона описує как: «прекрасна картина, декорація, дегустація чогось смачного, аромати, що повертають спогади, радісні та сумні речі... Все, що рухає мої емоції, дає мені натхнення».[4] Сімомура також говорила, що більшість своїх пісень вона придумує, коли робить щось, що «не є частиною її режиму дня, наприклад подорожі».[4] Хоча її вплив переважно класичний, вона відмічала, що, на її думку, її «стиль різко змінився з роками, хоча пристрасть до музики залишається незмінною».[5] Сімомура також говорила, що вона вважає, що важливою частиною «творчого процесу, що стоїть за музикою», є «передача тонкого посилання, що походить з вашої уяви і тримається у слухача, не будучи надто конкретним щодо свого значення», а не лише написання простих тем з очевидним змістом.[5] Вона також заявляла, що її улюбленою композицією є «Dearly Beloved» з гри Kingdom Hearts.[9]

• Офіційний сайт (яп.)
• Дискографія на Discogs
• Йоко Сімомура на IMDb