Сімін Бехбахані

Походила з родини іранської інтелегенції Халілі. Донька Аббаса Халілі, іранського поета, письменника, редактора газета «Ехдам», й Фахр-е Озми Аргун, поета та викладачки, редактора газети «Майбутнє Ірану». З дитинства отримала чудову освіту, вивчала перську, арабську, французькі мови. Народилася у 1927 році в Тегерані. У 1930 році її батьки розлучилися. Навчалася у школах Намус, Дар-ол-Мо'аллемат та Нобавеган у Тегерані. У 12 років проявила хист до складання віршів.

У 1845—1950 роках навчалася у Тегеранському університеті. 1946 року вийшла заміж за Хасан Бехбахані. З 1951 року перейшла на викладацьку роботу. Наприкінці 1960-х років стає членом Ради поезії та музики. У 1970 році розлучилася з чоловіком. Після розлучення зберегла прізвище. Того ж року вийшла заміж за Манухера Кош'яра.

У 1978 році, напередодні Ісламської революції, стає членом Іранського союзу письменників. Тут боролася проти шахської цензури. Того ж року зазнала нападу з боку поліції. Після Ісламської революції стала активно виступати за права людини і свободу жінок.

У 1999 році її вперше номіновано на Нобелівську премію з літератури. Втім не здобула перемоги. Втім того ж року отримує медаль Карла Осецького.

2009 року отримала премію Симона де Бовуара за акцію «Один мільйон підписів за рівність між чоловіками і жінками». У березні 2001 року президент США Барак Обама завершив привітання з Наврузом рядками поетеси:

 Нехай мені чимало років, але дайте мені можливість - і я буду вчитися. Я знайду другу молодість поруч з моїми нащадками. Я буду декламувати хадис про любов до батьківщини з таким запалом, щоб кожне моє слово несло життя.

У 2002 році Сімін вдруге номіновано на Нобелівську премію з літератури.

У 2010 році представники влади Ірану конфіскували паспорт в аеропорту Тегерана і заборонили їй виїзд з країни до Франції, куди вона була запрошена мерією Парижа для участі в заході, присвяченому Міжнародному жіночому дню.

У 2012 році виступила проти ідеї міністерства культури та ісламської орієнтації Ірану переробити поему «Хосроф і Ширін» поета Нізамі. В останні роки Сімін Бехбахані страждала серцевими захворюваннями і нестійким станом, які закінчилися тим, що її стан різко погіршився, і у серпні 2014 році вона була терміново госпіталізована. Втім врятувати її не вдалося, померла 19 серпня. Поховано в родинній гробниці.

В її доробку 20 збірок поезії. Свій перший вірш Сімін Бехбахані написала, коли їй було 14 років. Спершу використовувала стиль Чар Парех. Згодом звернулася до складання газелів. Найбільш значущими є поеми «Три первинних тора», «Слід ноги»"", «Люстра», «Відродження».

1. Чоловік — Хасан Бехбахані

Діти:

• Алі (нар. 1948)
• Хусейн
• Надін

2. Манухер Кош'яр

• Chopra, R M, Eminent Poetesses of Persian, Iran Society, Kolkata, 2010