Сім скорбот (Дюрер)

Твір був замовлений Фрідріхом III незабаром після його зустрічі з Дюрером, що відбулася в Нюрнберзі в квітні 1496 року. Ґрунтуючись на стилістичних особливостях поліптиха, дослідники вважають, що художник почав працювати над ним тільки близько 1500 року.

Фахівці нині приписують Дюреру авторство лише центральної панелі поліптиха з Матір'ю Скорботною (лат. Mater Dolorosa), в той час як сім зовнішніх панелей виконані швидше за все помічниками відповідно до його малюнків. «Матір Скорботна» зменшена по краях приблизно на 18 см. На початку XIX століття її отримав мюнхенський музей від жіночого монастиря Benediktbeuren. У тридцятих роках XX століття вона була відреставрована. Тоді ж було встановлено, що «Матір Скорботна» не є частиною, як вважалося раніше, диптиха із зображенням Благовіщення, друга половина якого з архангелом вважалася втраченою. Під час реставрації були зняті пізніші записи авторського живопису і праворуч від Марії відкрилося зображення шпаги — атрибута Матері Скорботної.

Інші частини поліптиха перебували у Віттенберзі, в замку Фрідріха III, з 1640 року вони зберігалися в Кунсткамері принца Саксонії. В середині XX століття вони були відреставровані, при проведенні робіт сумніви в їх атрибуції не були вирішені.

У 1988 році серійний вандал Больман в Старій пінакотеці облив сірчаною кислотою центральну частину поліптиха, а також дві інші картини Дюрера — «Оплакування Христа» і «Вівтар Паумгартнерів»[1].

• Costantino Porcu, ed. (2004). Dürer. Milan: Rizzoli.