Фрідріх III (курфюрст Саксонії)

Походив з Ернестинської гілки Веттінів. Старший син Ернста I, курфюрста Саксонії, та Єлизавети Віттельсбах. Народився 1463 року в Торгау. Здобув гарну освіту відрізнявся рідкісним знанням творів античних авторів.

1486 році після його смерті батька успадкував титул курфюрства та герцогство Саксен-віттенберг. Рештою володінь керував разом зі своїм братом Йоганном. 1493 року здійснив прощу до святих місць Палестини, де став лицарем Єрусалимського Ордену Святого Гробу Господнього.

Користувався великою повагою імператора Максиміліана I Габсбурга та інших курфюрстів. Доєднався до німецьких князів на чолі з Бертольдом, архієпископом Майнцьким, які вимагали реформи державних установ. У 1500 році після заснування імператорського управління став головувати в ньому.

У 1502 році він заснував Віттенберзький університет. В ньому професорами були Мартин Лютер і Меланхтон, засновники нової конфесії, що спричинили початок Реформації. Фрідріх III був захисником Лютера через бажання послабити вплив папства в Німеччині. Підтримував мистецтво.

Його придворними художниками були Якопо де Барбарі (1503—1505 роки) і Лукас Кранах Старший (з 1505 року). У 1507—1508 роках був генерал-штатгалтером імперії. У зв'язку з цим на саксонських монетах вперше з'являється знак гідності імператорського вікарія. Також провів реконструкцію замків Віттенбергу, Гартенфельс у Торгау та замку Колдіца.

1518 року отримав від папи римського Льва X золоту троянду. У 1519 році після смерті імператора Максиміліана I курфюрсти й папа римський запропонували Фрідріхові III імператорську корону, але, відчуваючи себе недостатньо сильним для цього, він відхилив їх вибір і сприяв обранню онука Максиміліана I — Карла за умови, що той погасить заборгованість Габсбургів перед Саксонією. також перед коронацією у Франкфурті-на-Майні Карл Габсбург вимушений був підписати виборчу капітуляцію, значною мірою розроблену Фрідріхом III, якою послаблювалася центральна влада імператора й розширювалася самостійність німецьких князів.

1521 року після засудження Мартина Лютера на Вормському рейхстазі надав йому притулок в Вартбурзі. Не визнаючи себе відкрито прихильником вчення Лютера, саксонський курфюрст безперешкодно допускав його поширення в своїй країні. Водночас Фрідріх III на своєї момент смерті зібрав багато мощей у своїй замковій церкві — більше ніж 19 тис. різних речей (третя подібна колекція Європи свого часу), серед яких великий палець від святої Анни, гілочка з палаючого куща Мойсея, сіно святих яслів та молоко Діви Марії.

З початком Селянської війни виступив проти її придушення, а закликам до поліпшення життя селян. Помер 1525 року в мисливському замку Лохау поблизу Аннабургу. Йому спадкував брат Йоганн I.

Коханка — Ганна Веллер

• 2-3 бастарди

Був доволі гладким, тіло мало округлі форми. Тому сучасники часто називали Фрідріха III «жирним бабаком» (з одночасним натяком на те, що не був одружений).

• Ingetraut Ludolphy: Friedrich der Weise, Kurfürst von Sachsen. 1463—1525. Göttingen 1984, ISBN 3-525-55392-7.
• Geoffrey Parker; Caleb Carr; et al. (2001). «Martin Luther Burns at the Stake, 1521». In Robert Cowley (ed.). The collected What if? : eminent historians imagining what might have been. New York: G. P. Putnam's Sons. p. 511. ISBN 0-399-15238-5.
• Bernd Stephan: «Ein itzlichs Werck lobt seinen Meister». Friedrich der Weise, Bildung und Künste. Leipzig 2014.