Сірома

Сіро́ма[1][2][3][4][5] або сірома́[6] (сірома́ха[4], голо́та) — незаможні люди, біднота[1], зокрема, прості козаки, бідна частина населення Запорізької Січі, часто позбавлена власного житла та засобів виробництва. Козацька сірома була свідома свого положення і мала право в надзвичайних випадках збиратися на «чорні ради» — ради без участі старшини, заможних козаків.

У 1768 р. на Запоріжжі спалахнув так званий «бунт сіроми» проти гніту старшини й заможної верхівки козацтва.

Походження слова

Очевидно пов'язане зі словом сирота, що походить із прасл. sirъ «осиротілий»; українське кореневе сі- на місці давнішого си- з'явилося внаслідок зближення зі словами сірий, сіряк, тобто вбогий.[6] Слово «голота» ймовірно походить від слова «голий».

Споріднене зі словами сірома («бездомний неодружений козак»), сіроманець («простий селянин, сіряк»), сирома, сіромашня, сіромашшя, сіромаша, сиромаття (усі — «біднота»), сироманка («осиротіла бідна жінка»), а також сорохман, сорохман («сіромаха» та «лобур; горлань»). Однокореневі слова в інших мовах: російське сиромаха — «сирота» і болгарське сирома́х, сербсько-хорватське сиро́мах, словенське siromák, македонське сиромав — усе «сіромах, бедняк, бідолаха»[6].

У літературі

Зустрічається у творах Т. Г. Шевченка (із наголосом сіро́ма), наприклад:

Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала…
«Доля» (1858)

Придбав сірома грошенят,
Одежу справив, жупанину…
«Москалева криниця» (1857)

Любов Забашта:

Олексо, ти ж не відчував
Ні разу солодощів втоми,
Бо ти, знедолений сірома,
Багатим силу віддавав…

Пантелеймон Куліш:

Закипіла на Вкраїнї страшенна трівога,
як на шляхту підняла ся сїрома убога.
«Кумейки»

Див. також
  • Чернь (соціальний стан)

Примітки
  1. Сірома // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Російсько-український академічний словник 1924–33 рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
  3. Словарь української мови 1909 р. (Б. Грінченко)
  4. Словник українсько-російський 1927 р. (А. Ніковський)
  5. Словарь росийсько-український 1893—1898 рр. (М.Уманець, А.Спілка) — як сїро́ма
  6. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.