С-2 (підводний човен СРСР)
С-2 — радянський дизель-електричний підводний човен типу «Середня» серії IX, що входив до складу Військово-морського флоту СРСР за часів радянсько-фінської війни. Закладений 25 грудня 1934 року на верфі заводу № 189 у Ленінграді під заводським номером 267. 8 серпня 1935 року спущений на воду. 11 вересня 1936 року включений до складу Балтійського флоту[1].
| С-2 | ||
|---|---|---|
 | ||
| Схема підводного човна типу «Середня» | ||
| Верф | № 189, Ленінград | |
| Під прапором | .svg.png.webp){kind=small} Військово-морський флот СРСР | |
| Порт приписки | Кронштадт, Таллінн | |
| Закладений | 25 грудня 1934 | |
| Спуск на воду | 8 серпня 1935 | |
| Введений до складу флоту | 23 вересня 1936 | |
| Загибель | у січні 1940 року ймовірно загинув при підриві на міні на вході до Ботнічної затоки | |
| Сучасний статус | затонув | |
| Бойовий досвід | «Зимова війна» | |
| Основні характеристики | ||
| Тип корабля | Середній торпедний ДПЧ | |
| Позначення проєкту | типу «Середня» серія IX | |
| Швидкість (надводна) | 19,5 вузлів (36,1 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 9,6 вузли (17,77 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 80 м | |
| Гранична глибина занурення | 100 м | |
| Автономність плавания | 30 діб | |
| Екіпаж | 45 осіб | |
| Розміри | ||
| Водотоннажність надводна | 866,1 т | |
| Водотоннажність підводна | 1107,8 т | |
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 77,7 м | |
| Ширина корпусу найб. | 6,4 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,06 м | |
| Силова установка | ||
|
дизель-електрична; 2 × дизельні двигуни MAN М6 V49/48 2 × електромотори | ||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | дизельні двигуни — 2 × 2 000 к. с. електромотори — 2 × 550 к.с. | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 100-мм/51 гармата Б-24 (200 снарядів) 1 × 45-мм напівавтоматична гармата 21-К (500 снарядів) | |
| Торпедно- мінне озброєння |
6 ТА калібру 533-мм (12 торпед) | |
Історія служби
До початку Радянсько-фінської війни С-2 входив до складу 13-го дивізіону 1-ї бригади ПЧ Балтійського флоту з базуванням у Таллінні. З 28 листопада вийшов у бойовий похід і з початком радянської агресії проти Фінляндії перебував на позиції у північного краю острову Готланд. 6 грудня повернувся на базу. 1 січня 1940 року С-2 вийшов у другій похід під командуванням капітан-лейтенанта Соколова Івана Олександровича (на посаді з 17 грудня). На борту субмарини були так само командир 13-го дивізіону ПЧ БФ капітан 3 рангу Тутишкін Гавриїл Миколайович і флагманський штурман 1-ї бригади ПЧ флоту старший лейтенант Колесников Василь Кирилович.
Увечері 2 січня 1940 року С-2 досяг Аландських островів і отримав дозвіл на прохід через шведську протоку Сьодра-Кваркен. 3 січня 1940 року в 04:20 була отримана остання радіограма від С-2. Більше човен на зв'язок не виходив, про його долю і долю 50 членів екіпажу човна до останнього часу достовірно нічого не було відомо.
Ймовірно 3 січня 1940 року підводний човен загинув на мінному полі, поставленому 9-14 грудня 1939 року фінським мінним загороджувачем «Лоухі» в протоці Сьодра-Кваркен біля острова Меркет. У червні 2009 року рештки субмарини були виявлені в цьому районі шведськими пошуковими системами. Раніше вважалося ймовірним, що С-2 став жертвою льодів або міни, коли вже повертався на базу. 14 січня плавбаза «Смольний», а 21 січня лідер «Мінськ» нібито перехопили сигнали з «С-2», але зв'язок налагодити так і не змогли.
С-2 був єдиним кораблем РСЧФ, загиблим у «Зимовій війні».
Див. також
Джерела
- «С-2» подводная лодка IX серии(рос.)
- S-2. на uboat.net. (англ.)
Посилання
Література
- Морозов М. Э., Кулагин К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008. — 128 с. — ISBN 978-5-699-25627-3(рос.)
- С. А. Балакин, М. Э. Морозов Подводные лодки типа «С». — Москва: Моделист-конструктор, 2000. — 32 с. — (Морская коллекция № 2 / 2000). — 5000 экз.(рос.)