С-3 (підводний човен СРСР)

С-2 радянський дизель-електричний підводний човен типу «Середня» серії IX, що входив до складу Військово-морського флоту СРСР за часів радянсько-фінської та німецько-радянської війн. Закладений 25 квітня 1935 року на верфі заводу № 189 у Ленінграді під заводським номером 268. 30 квітня 1936 року спущений на воду. 13 липня 1938 року включений до складу Балтійського флоту[1].

С-3
Схема підводного човна типу «Середня»
Верф  189, Ленінград
Під прапором  Військово-морський флот СРСР
Порт приписки Таллінн
Закладений 25 квітня 1935
Спуск на воду 30 квітня 1936
Введений до складу флоту 13 липня 1938
Виведений зі складу флоту 27 липня 1941
На службі 1938-1941
Загибель 24 червня 1941 року загинув унаслідок атаки німецьких торпедних катерів S-60 і S-35
Сучасний статус затонув
Бойовий досвід «Зимова війна»
Німецько-радянська війна
* Кампанія на Балтійському морі
Основні характеристики
Тип корабля Середній торпедний ДПЧ
Позначення проєкту типу «Середня» серія IX
Швидкість (надводна) 19,5 вузлів (36,1 км/год)
Швидкість (підводна) 9,6 вузли (17,77 км/год)
Робоча глибина занурення 80 м
Гранична глибина занурення 100 м
Автономність плавания 30 діб
Екіпаж 45 осіб
Розміри
Водотоннажність надводна 866,1 т
Водотоннажність підводна 1107,8 т
Довжина найбільша (по КВЛ) 77,7 м
Ширина корпусу найб. 6,4 м
Середня осадка (по КВЛ) 4,06 м
Силова установка
дизель-електрична; 2 × дизельні двигуни MAN М6 V49/48
2 × електромотори ПГ 72/35
Гвинти 2
Потужність дизельні двигуни — 2 × 2 000 к. с.
електромотори — 2 × 550 к.с.
Озброєння
Артилерія 1 × 100-мм/51 гармата Б-24 (200 снарядів)
1 × 45-мм напівавтоматична гармата 21-К (500 снарядів)
Торпедно-
мінне озброєння
6 ТА калібру 533-мм (12 торпед)
С-3
Район загибелі С-3

Історія служби

До початку Радянсько-фінської війни С-3 входив до складу 13-го дивізіону 1-ї бригади ПЧ Балтійського флоту з базуванням у Таллінні. З початком радянської агресії проти Фінляндії 30 листопада вийшов у бойовий похід і зайняв позиції у протоці Кальмарзунд поблизу шведського міста Кальмар. Ніякої активності не демонстрував. 8 грудня повернувся на базу.

13 грудня 1939 року С-3 вийшов у другій бойовий похід у район на південний захід від Аландських островів. 17 грудня поза оголошеної зони блокади пострілами з 100-мм гармати Б-24 (на другому пострілі гармата вийшла з ладу) екіпажем субмарини був зупинений німецький транспорт «Гільгаузен», який після догляду відпустили. Через кілька годин підводний човен невдало спробував зупинити транспорт «Пінна». З появою на горизонті бойового корабля човен занурився та покинув місце інциденту. 22 грудня 1939 року С-3 повернувся на базу.

У період з 9 по 22 червня 1940 року С-3 блокував Ризький порт у період насильницького приєднання Латвії до СРСР.

На початок операції «Барбаросса», 22 червня 1941 року, С-3 перебував у капремонті на заводі «Тосмаре» в Лібаві. 23 червня німці були вже на підступах до міста, але так як підводний човен міг йти самостійно, (але тільки в надводному положенні, командир, відмовившись підірвати корабель і, взявши на борт частину членів екіпажу підводного човна С-1 і робочих заводу «Тосмаре» (всього на борту човна було близько 100 осіб), вийшов з Лібави. О 2:32 24 червня в районі маяка Ужава його виявили та атакували німецькі торпедні катери S-60 і S-35 зі складу 3-ї флотилії торпедних катерів. У сутичці, що зав'язалася, човен був затоплений німецькими катерами. З води німці підібрали від 9 до 20 осіб.

Див. також

Примітки

Виноски
    Джерела
    1. С-3. на sovboat.ru.(рос.)

    Джерела

    Посилання

    Література

    • Морозов М. Э., Кулагин К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008. — 128 с. — ISBN 978-5-699-25627-3(рос.)
    • С. А. Балакин, М. Э. Морозов Подводные лодки типа «С». — Москва: Моделист-конструктор, 2000. — 32 с. — (Морская коллекция № 2 / 2000). — 5000 экз.(рос.)
    • Кемнаде Ф. Асы «шнелльботов». Торпедные катера Гитлера в бою / Пер. с нем. Н. Власов. — М.: Яуза-пресс, 2012. — С. 79-80. — 352 с. — (Вторая мировая война. Жизнь и смерть на восточном фронте). — 2500 экз. — ISBN 978-5-9955-0421-4.
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.