С-1 (підводний човен СРСР)
С-1 — радянський дизель-електричний підводний човен типу «Середня» серії IX, що входив до складу Військово-морського флоту СРСР за часів Другої світової війни. Закладений 25 грудня 1934 року на верфі заводу № 198 у Миколаєві під заводським номером 266. 8 серпня 1935 року спущений на воду. 23 вересня 1936 року включений до складу Балтійського флоту[1].
| С-1 | ||
|---|---|---|
 | ||
| Схема підводного човна типу «Середня» | ||
| Під прапором | .svg.png.webp){kind=small} Військово-морський флот СРСР | |
| Порт приписки | Віндава | |
| Спуск на воду | 8 серпня 1935 | |
| Виведений зі складу флоту | 23 вересня 1936 | |
| Сучасний статус | 23 червня 1941 року підірваний та затоплений екіпажем у порту Лібави; піднятий німцями та 7 серпня 1943 року затоплений біля Кіля під час підводних вибухових випробувань | |
| Бойовий досвід | «Зимова війна» Німецько-радянська війна * Кампанія на Балтійському морі | |
| Основні характеристики | ||
| Тип корабля | Середній торпедний ДПЧ | |
| Позначення проєкту | типу «Середня» серія IX | |
| Розробник проєкту | № 189, Ленінград | |
| Швидкість (надводна) | 19,5 вузлів (36,1 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 9,6 вузли (17,77 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 80 м | |
| Гранична глибина занурення | 100 м | |
| Автономність плавания | 30 діб | |
| Екіпаж | 45 осіб | |
| Розміри | ||
| Водотоннажність надводна | 866,1 т | |
| Водотоннажність підводна | 1107,8 т | |
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 77,7 м | |
| Ширина корпусу найб. | 6,4 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,06 м | |
| Силова установка | ||
|
дизель-електрична; 2 × дизельні двигуни MAN М6 V49/48 2 × електромотори | ||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | дизельні двигуни — 2 × 2 000 к. с. електромотори — 2 × 550 к.с. | |
| Озброєння | ||
| Торпедно- мінне озброєння |
6 ТА калібру 533-мм (12 торпед) | |
| ППО | 1 × 100-мм/51 гармата Б-24 (200 снарядів) 1 × 45-мм напівавтоматична гармата 21-К (500 снарядів) | |
Історія служби
На початок радянсько-фінської війни С-1 проходив службу у складі 13-го дивізіону ПЧ Балтійського флоту з базуванням у Таллінні. 3-16 грудня 1939 року здійснив перший бойовий похід. 10 грудня човен помітив у Ботнічній затоці поблизу Порі і атакував одиночний транспорт — німецький пароплав «Больхайм» (3324 брт), який перевозив целюлозу. 16 грудня радянський човен благополучно повернувся в Лібаву.
З 22 грудня 1939 до 20 січня 1940 року С-1 здійснив другий бойовий похід у складних льодових умовах. За радянською інформацією під час цього походу його атакували два фінських гідролітаки «Юнкерс W 34», один з яких артилеристам вдалося збити (фінською стороною факт зіткнення не підтверджується). 20 січня 1940 року човен повернувся на базу.
7 лютого 1940 року човен нагородили орденом Червоного Прапора, а його командир Трипольський О. В. удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
На початок німецько-радянської війни, 22 червня 1941 року, С-1 перебував на ремонті в Лібаві на заводі Тосмаре у складі 1-го дивізіону ПЧ КБФ. Ввечері 23 липня 1941 року, коли німці були вже на підступах до міста, С-1 вивели з доку, після чого підірвали силами екіпажу, який перейшов на ПЧ С-3, на якому перейшов до Таллінна.
Незабаром після окупації Лібави С-1 був піднятий німцями, і так як міцний корпус субмарини не отримав значних пошкоджень, його відбуксирували в Кіль, де Крігсмаріне використовували як дослідне судно. 7 серпня 1943 року в результаті ряду випробувань, в ході яких вивчався вплив глибинних бомб, корпус субмарини затонув.
Див. також
Джерела
- «С-1» подводная лодка IX серии(рос.)
- S-1. на uboat.net. (англ.)
Посилання
Література
- Морозов М. Э., Кулагин К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008. — 128 с. — ISBN 978-5-699-25627-3(рос.)
- С. А. Балакин, М. Э. Морозов Подводные лодки типа «С». — Москва: Моделист-конструктор, 2000. — 32 с. — (Морская коллекция № 2 / 2000). — 5000 экз.(рос.)