ТЕЦ Тарнув-Мосьціце

ТЕЦ Тарнов-Мосціце – теплоелектроцентраль на півдні Польщі у місті Тарнів, котра відноситься до комплексу споруд хімічного заводу Групи Азоти.

ТЕЦ Тарнов-Мосціце
Країна  Польща
Розташування  Польща, Тарнів
Введення в експлуатацію 1955 – 1967 ((ТЕЦ ІІ)
Вид палива газ (ТЕЦ ІІ, котел TPG-170), вугілля (ТЕЦ ІІ, інші котли)
Котельні агрегати 1 TPG-170 + 1 TP-170 + 1 Rafako OPF-230 + 1 Rafako OP-230 (ТЕЦ ІІ)
Турбіни парові, 2 WPT-25 + 2 Lang
Встановлена електрична
потужність		 96,8
Материнська компанія Grupa Azoty
ідентифікатори і посилання

ТЕЦ І

У другій половині 1920-х років у Мосціцах (наразі вже район Тарнова) почалось спорудження великого підприємства азотної хімії. Забезпечувати його електричною та тепловою енергією повинна була власна станція, котру ввели в експлуатацію у 1929-му.

ТЕЦ мала центральну котельню із шістьома котлами, чотири з яких постачив краківський завод Зеленевського, а ще два сосновецький майданчик компанії Fitzner&Gamper (у 1928-му ці два виробники об’єднались). Видалення продуктів згоряння відбувалось за допомогою двох димарів висотою по 114 метрів, які на момент спорудження були найвищими в країні (за іншими даними, висота димарів складала 110 і 105 метрів).

Три генераторні комплекти з конденсаційними турбінами потужністю по 7,6 МВт та генераторами на 9,5 кВА виготовила швейцарська Brown Boveri. Ще одну турбіну потужністю 2,1 МВт та з’єднані з нею два генератори загальним показником у 2,6 кВА постачила шведська Stal-Asea. Останній агрегат мав турбіну з протитиском, котра дозволяла продукувати пар для технологічних та опалювальних цілей.

Оскільки потреби заводу первісно становили лише 17 МВт, частину потужності використовували для постачання електроенергії іншим промисловим підприємствам та споживачам Малопольського регіону.[1][2][3][4]

Електростанція споруджувалась з розрахунку на спалювання вугілля. У 1933-му сюди проклали газопровід від родовища Розтокі, що дозволило використовувати газ для розпалювання котлів ( в 1960-х блакитне паливо до Тарнува стало надходити із Ярослава).

У 1950-х комплекс азотного заводу підсилили другою електростанцією, а в 1970-х ТЕЦ І вивели з експлуатації.

ТЕЦ ІІ

Для покриття зростаючих енергетичних потреб в 1955-му запустили ТЕЦ ІІ потужністю 50 МВт. Вона мала три пиловугільні котли TP-170 (відомі як К-1, К-2 та К-3) і створені за радянською технологією дві конденсаційні турбіни WPT-25 (TG-1 і TG-2). Видалення продуктів згоряння відбувалось за допомогою димаря висотою 104 метра.

У 1960-х станцію підсилили. На цей раз встановили два пиловугільні котли OP-230 (К-4 та К-5) виробництва виробництва Rafako (Рацибуж), та теплофікаційні турбіни угорської компанії Lang (TG-4 і TG-5). Для видалення продуктів згоряння спорудили димар висотою 120 метрів.

Необхідну для охолодження воду відбирали із річки Дунаєць.

Наприкінці 1990-х котельне господарство ТЕЦ частково модернізували. Котел К-1 перевели на природний газ (він отримав маркування TPG-170), а для котла К-4 застосували технологію циркулюючого киплячого шару (OPF-230).

Станом на початок 2010-х станція мала електричну потужність у 96,8 МВт (за іншими даними – 102 МВт) та використовувала зазначені вище чотири турбіни та чотири котла (К-1, К-3, К-4 і К-5). Вона забезпечувала 100% потреб хімічного комбінату у парі та гарячій воді і 85% у електроенергії.[5][6][7]

Примітки
  1. Uruchomienie elektrociepłowni fabrycznej | Wirtualne Muzeum Polskiego Przemysłu Chemicznego (pl-PL). Процитовано 4 травня 2020.
  2. NAWOZY SZTUCZNE. webcache.googleusercontent.com. Процитовано 4 травня 2020.
  3. Tarnowskie „Azoty”. Perła w koronie Centralnego Okręgu Przemysłwoego. nowahistoria.interia.pl (пол.). Процитовано 4 травня 2020.
  4. Gospodarka Elektryczna.
  5. KOTŁY - KRAJ ENERGETYKA PRZEMYSŁOWA.
  6. Tarnowskie obchody 100-lecia SEP – wycieczka do Grupy Azoty S.A. (Tarnów – Mościce)  zorganizowane przez SEP Koło Nr 3 przy Grupie Azoty S.A. - Aktualności - SEP. sep.com.pl. Процитовано 4 травня 2020.
  7. PRZEDSIĘBIORSTWO PROJEKTOWANIA I REALIZACJI INWESTYCJI REINVEST Spółka z o.o.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.