Тадеуш Богдан Зелінський

Тадеуш Богдан Зелінський (пол. Tadeusz Bogdan Zieliński, 11 липня 1914, Варшава — 10 червня 1986, там само) — польський архітектор.

Тадеуш Богдан Зелінський
Народження 11 липня 1914(1914-07-11)
Смерть 10 червня 1986(1986-06-10) (71 рік)
там же
Країна
(підданство)		  Польща
Навчання Варшавська політехніка
Діяльність архітектор
Праця в містах Варшава
Найважливіші споруди Q61739885?
Нагороди

SARP Honorary Awardd

Батько Тадеуш Зелінський

Біографія

Народився у Варшаві в сім'ї архітектора Тадеуша Зелінського.[1] У 1936-1940 роках працював у майстернях Ромуальда Гутта, Богдана Пневського, Адольфа Шишко-Богуша і Єжи Маковецького. Протягом 1943—1944 років таємно проходив навчання на факультеті архітектури Варшавської політехніки.[2][1] Потрапив до концентраційного табору, де перебував протягом 1944—1945 років. У 1948 році закінчив навчання в політехніці[2], після чого до 1950-го був асистентом професорів Яна Богуславського, Богдана Пневського і Станіслава Брукальського.[1] У 1945—1946 роках працював в Архітектурній майстерні Громадського будівельного підприємства. 1946—1948 роки — у Дирекції музеїв і охорони пам'яток Міністерства культури і освіти. Протягом 1948—1950 років на роботі в Бюро відбудови столиці. 1948 року став заступником професора у Варшавській академії мистецтв. Від 1957 року — доцент. Отримав звання професора у 1971-му. Був деканом архітектурного факультету у 1954—1956 роках, у 1957—1959 — проректором, у 1958—1977 — керівником кафедри. Протягом 1977—1982 років професор політехніки в Білостоку.[2]

Від 1948 року член Спілки архітекторів Республіки Польщі (SARP). Працював у керівних органах організації. Від 1968 року член Спілки польських митців-пластиків (ZPAP). 1979 року відзначений Почесною нагородою SARP і Нагородою Президента Ради Міністрів II ступеня.[2] Помер 1986 року у Варшаві.[1] Був жонатий, мав двох синів.[2]

У своїх роботах Зелінський відзначився строгим обмеженням засобів виразу, увагою до деталей. Реалізацію проектів супроводжував ретельним авторським наглядом.[3]

Роботи
  • Адаптація пам'ятки архітектури на вулиці На скарпі у Варшаві для «Музею Землі», 1948 рік.[4]
  • Адміністративний будинок установи закордонної торгівлі «Polimex» у Варшаві, 1948 рік.[1]
  • Офісний будинок Головної технічної організації і Державних технічних видавництв на вулиці Свентокшиській, 14 у Варшаві. Проект у формах спрощеного італійського ренесансу створено 1951 року, співавтор Збігнев Карпінський. Пізніше перебудовано (доповнено скляною «шапкою»).[5]
  • Адміністративний будинок установи закордонної торгівлі «Elektrim» на вулиці Чацького у Варшаві, 1953 рік.[1]
  • Будинок підприємства «Metalexport» на вулиці Пєнкній у Варшаві. 1953 рік, співавтор Збігнев Карпінський.[1] 1956 року за проектом Рудольфа Гермеліна надбудовано поверх, прибрано деякі оздоби.[6]
  • Реконструкція будинку Кредитного товариства Варшави. 1953 рік, співавтор Збігнев Карпінський.[1]
  • Будинок Польських видавництв господарчих на вулиці Свентокшиській, 16 у Варшаві, на розі з вулицею Мазовецькою. Проект фасаду створено 1951 року спільно зі Збігневом Карпінським. Будинок зі значними відмінностями реалізовано 1956 року для підприємства «Motozbyt».[7]
  • Житловий комплекс і парк посольства Китаю у Варшаві. 1959 рік, співавтори Аліна Шольц і Ромуальд Гутт. [8][1]
  • Перше місце на конкурсі проектів будинку для Учительського житлового кооперативу у Варшаві. 1960 рік, співавтор Ромуальд Гутт.[1]
  • Два двоповерхові будинки на рондо Вашингтона у Варшаві. 1960—1965 роки, співавтори Аліна Шольц, З. Галас, Р. Скаржинський.[9]
  • Готель Управління Ради Міністрів (URM) «Klonowa» на вулиці Кльоновій у Варшаві. 1967 рік, співавтори Аліна Шольц, З. Галас.[9]
  • Проект саду при будинку посольства Польщі у Пхеньяні. Співавтори Аліна Шольц, Ромуальд Гутт, В. Новак.[8] Відзначений на бієнале в Сан-Паулу 1969 року.[1]
  • Розбудова костелу святого Яна і монастиря назаретанок у Варшаві, 1981 рік.[1]
  • Гробівець полеглих солдатів батальйону «Zośka» на Повонзківському цвинтарі, 1977 рік.[1]
  • Будинки культури у Плоцьку і Заверці.[1]
  • Адміністративний будинок установи закордонної торгівлі «Warimex» на вулиці Кручій у Варшаві, [1]
  • Ансамбль інтер'єрів FAO в Римі.[1]
  • Генплан центру Плоцька.[3]

Примітки
  1. Czyżewski A. Polska architektura nowoczesna. Honorowa nagroda SARP 1966—2010. — Warszawa, 2010. — S. 198. — ISBN 978-83-930200-1-0.
  2. Kto jest kim w Polsce: informator biograficzny / red. zespół Lidia Becela i in. — Warszawa: Interpress, 1984. — S. 1147.
  3. Czyżewski A. Polska architektura… — S. 66.
  4. Czyżewski A. Polska architektura… — S. 66, 198.
  5. Zieliński J. Realizm Socjalistyczny w Warszawie: urbanistyka i architektura (1949—1956). — Warszawa: Fundacja Hereditas, 2009. — S. 196. — ISBN 978-83-927791-3-1.
  6. Zieliński J. Realizm… — S. 185.
  7. Zieliński J. Realizm… — S. 195.
  8. Böhm A., Kosiński W. Pionierzy polskiej architektury krajobrazu // Czasopismo Techniczne. — 2007. — № 5-A. — S. 263.
  9. Czyżewski A. Polska architektura… — S. 67, 198.

Джерела
  • Czyżewski A. Polska architektura nowoczesna. Honorowa nagroda SARP 1966—2010. — Warszawa, 2010. — S. 65—67, 198. — ISBN 978-83-930200-1-0.
  • Zieliński Tadeusz Bogdan // Encyklopedia Warszawy. — Warszawa: Wydawn. Naukowe PWN, 1994. — S. 1018.
  • Zieliński Tadeusz Bogdan // Wielka Encyklopedia PWN. — Warszawa: Wydawnictwo Nаukowe PWN, 2005. — T. 30. — S. 358. — ISBN 83-01-14365-7.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.