Тажиєв Ібрагім Тажийович

У 1918—1919 роках виховувався в Ташкентському дитячому будинку через смерть обох батьків.

Член ВКП(б) від 1930 року. 1923 закінчив Казахський Національний інститут освіти в Ташкенті. 1930 року закінчив Ленінградський політехнічний інститут імені М. І. Калініна за фахом інженер-механік теплосилових установок. У 1930—1931 роках навчався в аспірантурі того ж вишу, 1948 року захистив дисертацію й отримав звання кандидата технічних наук.

У 1930—1931 роках був завідувачем навчальної частини Всесоюзного заочного котлотурбинного інституту. 1931 року обіймав посади інженера, заступника завідувача силової групи тресту «Оргенерго» в Москві. Від 1931 до 1932 року — головний інженер, керівник філії «Оргенерго» в Ташкенті. У 1932—1933 роках керував трестом «Середазенерго». Після цього став спочатку заступником, а потім — начальником будівництва Алматинської ТЕЦ-1. Від 1936 до 1937 року керував трестом «Алмаатаенерго».

У 1937—1938 роках займав пости заступника народного комісара, а також народного комісара комунального господарства Казахської РСР. Від 1937 до 1940 року був заступником голови Ради народних комісарів Казахської РСР з питань будівництва, промисловості, заготівель.

Від травня до липня 1938 року виконував обов'язки голови Ради народних комісарів Казахської РСР.

У 1940—1942 роках — начальник будівництва Карагандинської ГРЕС, після чого став начальником будівництва Карагандинського переробного металургійного заводу. Від 1942 до 1943 року обіймав посаду начальника «Головпроменергомонтажу» Наркомату електростанцій СРСР.

У 1943—1951 роках був заступником голови Ради міністрів і головою Держплану Казахської РСР. Після того, до 1953 року займав пост заступника міністра електростанцій СРСР (перший казах, який став заступником міністра в союзному міністерстві). Від 1953 до 1954 року був заступником голови Ради міністрів Казахської РСР. У 1954—1959 роках — секретар ЦК Компартії Казахстану з питань промисловості. 1959 року став постійним представником Ради міністрів Казахської РСР у Москві при Раді міністрів СРСР.

У жовтні 1959 року був виведений зі складу ЦК Компартії Казахстану та виключений з партії через масові заворушення в Темиртау 1959 року[1].

Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

• «Казахська РСР» (1947, 1956, у співавторстві)
• «Завдання колгоспного села в новій п'ятирічці» (1947)
• «Основні шляхи зниження збитків у промисловості» (1949)
• «Енергія вітру як енергетична база електрифікації сільського господарства» (1949, 1952)
• «Електрифікація й технічний прогрес» (1955)

• Ашимбаев Д. Р. Кто есть кто в Казахстане. Алматы, 2012
• Довідник з історії Комуністичної партії та Радянського Союзу 1898—1991