Казахська мова

• Казахська мова — аглютинативна мова. Це означає, що словозміна відбувається послідовним приєднанням афіксів до незмінної основи слова. З афіксів у казахській мові присутні лише наростки, приростки ж відсутні.
• Іменник в казахській мові не змінюється за родами, але змінюється за приналежністю до певної особи.
• Прикметники не узгоджуються ані в числі, ані у відмінку.
• У казахській мові сталий порядок слів: /Підмет/ — /Додаток/ — /Присудок/

• В казахській мові діє такий закон суголосність голосних: голосна приростка (суфікса), що додається до слова, буде того самого типу, що й остання голосна слова. Типи голосних: тверді-м'які (А — Е, О — Ө, Ұ — Ү та Ы — І). Протиставлення А — Ә бачимо лише в словах персько-арабського походження. Приголосні Г і К можуть поєднуватись лише з м'якими голосними, а приголосні Ғ і Қ — тільки з твердими. У споконвічно казахських словах можуть використовуватись або лише тверді, або лише м'які голосні. В запозичених і складених словах це явище може порушуватись. Літера И позначає дифтонг ій (укр. ий) чи йі (приблизно укр. ї). Літера У позначає дифтонги үў — ўү, ұў — ўұ і ў нескладове (ў подібно білоруській ў чи англійському w, або українському в перед приголосним).

Казахи, як і всі тюркські народи, — спадкоємці рунічної писемності, відомої в науці як орхоно-єнісейська. Рунічна абетка складалась з 24 літер і словороз'єднувального знака.

Потім, під мусульманським впливом, на землях Казахстану стали користуватися арабицею. Казахи, що живуть у Китаї, й дотепер послуговуються модифікованою арабською графікою в засобах масової інформації й частково в системі освіти.

У період між 1929 і 1940 р. використовувалася латинська графіка.

Сучасна казахська мова, починаючи з 1940 року, застосовує кириличну графічну систему.

Казахська абетка налічує 42 літери, ґрунтуючись на російській абетці з додатковими 9 літерами.

Такі літери: В, Ё (з 1957), Ф, Х, Һ, Ц, Ч, Щ, Ъ, Ь, Э в первісно казахських словах не застосовуються. Літери: Ё, Ц, Ч, Щ, Ъ, Ь, Э використовуються лише в запозичених з російської або через російську мову словах, що пишуться відповідно до правил російського правопису. Літера Х в розмовній мові вимовляється як Қ. Літера Һ використовується лише в арабо-перських запозиченнях і вимовляється як глуха Х. Літера Е на самому початку слова вимовляється як дифтонгоїд [ʲe]. Літера Э завжди вимовляється як літера Є. Літера О на самому початку слова може вимовлятись як дифтонгоїд [ʷo]. Літери І і Ы позначають звуки, подібні старослов'янським (до зникнення редукованих) Ь і Ъ. Літера И позначає псевдодифтонги ЫЙ, ІЙ. Літера У позначає нескладовий звук, подібний білоруській Ў, і псевдодифтонги ҰУ, ҮУ, ЫУ, ІУ.

Такі літери позначають пари голосних переднього і заднього ряду (що називаються відповідно «м'які» або «вузькі» і «тверді» або «широкі»):

Е — А

Ө — О

Ү — Ұ

І — Ы

В арабо-перських запозиченнях також є протиставлення Ә — А.

Оскільки наголос завжди на останньому складі, він на письмі не позначається.

Казахська латинська абетка

A a Ä ä B b D d E e F f G g Ğ ğ H

h İ i I ı J j K k L l M m N n Ñ ñ

O o Ö ö P p Q q R r S s Ş ş T t

U u Ū ū Ü ü V v Y y Z z

Казахська кирилична абетка

А а Ә ә Б б В в Г г Ғ ғ Д д

Е е Ё ё Ж ж З з И и Й й К к

Қ қ Л л М м Н н Ң ң О о Ө ө

П п Р р С с Т т У у Ұ ұ Ү ү

Ф ф Х х Һ һ Ц ц Ч ч Ш ш Щ щ

ъ Ы ы І і ь Э э Ю ю Я я

1) Звуки п, к, қ коли розташовані між голосними — переходять в б, г, ғ.

2) Якщо після звука с іде ш або ж, то він читається як ш. На письмі це не відбивається.

3) В позиції між ш-ш, ж-й, ш-й звук а вимовляється м'яко.

Множина іменників утворюється за допомогою таких наростків:

-лар/лер — для слів з основами на голосні і р, й, у

-дар/дер — для слів з основами на ж, з, л, м, н, ң

-тар/тер — для слів з основами на глухі приголосні (к, п, с, т, ф, х, ш, ц, ч) і б, в, г, д

У казахській мові шість (разом з формальною формою — вісім) особових займенників:

У казахській мові 7 відмінків.