Такомський міст

Початковий варіант моста був спроектований Леоном Моіссеєвим і відкритий для руху 1 липня 1940 року. Ще під час зведення будівельники дали йому прізвисько «галопуюча Герті» (англ. Galloping Gertie) Через те, що у вітряну погоду його дорожнє полотно сильно розгойдувалося (через малу висоту балки жорсткості).

Основні характеристики моста[1][2]:

• Загальна довжина — 1810 м;
• Довжина центрального прольоту — 854 м;
• Ширина — 11,9 м;
• діаметр основних (несучих) тросів — 438 мм;
• Стріла провисання (різниця між висотою троса у пілонів і висотою в точці його найбільшого провису[3]) — 70,7 м;
• Пілони — сталеві на бетонних биках;
• Висота балки жорсткості — 2,44 м.

7 листопада 1940 року на 11:00 за місцевим часом при швидкості вітру близько 18 м/с сталася аварія, яка призвела до руйнування центрального прольоту моста.

Процес руйнування був знятий на 16-міліметрову кольорову кіноплівку Kodachrome. На основі зйомки був створений документальний фільм «The Tacoma Narrows Bridge Collapse» (1940), що дозволив згодом докладно вивчити процес руйнування.

Аварія моста залишила значний слід в історії науки і техніки. Руйнування мосту сприяло дослідженням в області аеродинаміки та аеропружності конструкцій і зміні підходів до проектування всіх великопрольотних мостів у світі, починаючи з 1940-х років. У багатьох підручниках причиною аварії називається явище вимушеного механічного резонансу, коли зовнішня частота вітрового потоку збігається з внутрішньої частотою коливань конструкцій мосту. Однак справжньою причиною став аеропружний флаттер (Динамічні крутильні коливання) через недооблік вітрових навантажень при проектуванні споруди.

Процес руйнування описується таким чином:

Обрив підвісок центрального прольоту спричинив провисання бічних прольотів і нахил пілонів. Сильні вертикальні і крутильні коливання мосту стали наслідком надмірної гнучкості конструкції і відносно малої здатності моста поглинати динамічні сили… Міст був запроектований і правильно розрахований на дію статичних навантажень, в тому числі і вітрової, але аеродинамічну дію навантаження не було враховано. Крутильні коливання виникли в результаті дії вітру на проїжджу частину близько горизонтальної осі, паралельної поздовжній осі моста. Крутильні коливання посилювалися вертикальними коливаннями тросів. Опускання троса з одного боку моста і підняття його з іншого викликали нахил проїжджої частини і породили крутильні коливання[4].

Момент руйнування головного прольоту

Демонтаж пілонів і бічних прольотів був початий незабаром після аварії і тривав до травня 1943 року. При будівництві нового мосту були використані анкерні стояни, бики пілонів і деякі інші складові частини старого моста. Повністю відновлений міст (англ. Westbound bridge) було відкрито 14 жовтня 1950 року і став третім на той момент найдовшим висячим мостом у світі (загальна довжина — 1822 м, довжина центрального прольоту — 853 м[5]). Для додаткової стійкості і зниження аеродинамічних навантажень у конструкцію нового мосту були введені відкриті ферми, стійки жорсткості, деформаційні шви та системи гасіння вібрацій. Пропускна здатність мосту — 60 тис. автомобілів на добу.

У 2002–2007 роках для збільшення пропускної здатності шосе, поруч зі старим був зведений ще один міст (англ. Eastbound bridge), що має загальну довжину 1645,9 м, довжину центрального прольоту 853,4 м і висоту пілонів 155,4 м[6].

• Архітектор Леон Моіссеєв який розробив Такомський міст, до цього розробив і знаменитий Мангеттенський міст, який і досі стоїть.
• 20 травня 2010 року сильну розкачку, амплітудою в 1 метр, внаслідок вітру, пережив і Волгоградський міст.

• Історія Такомського моста
• Документальний фільм «The Tacoma Narrows Bridge Collapse» на YouTube