Талава

Талава (латг. Tuolova, латис. Tālava., латв. терра Lettorum Tholowa) — одне з перших феодальних князівств на місці сучасної Латвії. Талава згадується[1] як Земля латів. Центром Талави були замки Тріката та Беверіна.

Tālava Князівство Талава до 1180 – 1224 ↓ Розташування Талави Талава та її територіальні зміни в 12-13 століттях. Столиця Беверіна Мови Давня латгальська Релігії Латгальське язичництво, Православ'я Форма правління Князівство Старійшина Талівалдіс Історія  - Засновано до 1180  - Ліквідовано 1224 Наступник Ризьке архієпископство Орден мечоносців

Талава згадується з 1207 р. До цього ці землі називалися Очела.

Після завоювання Ерсіки німцями, єпископ Альберт вирішив завоювати Талаву. Спочатку Альберт навмисно розпалював ворожнечу між талавами і естами[2] Після підкорення Ерсіке сини талавського правителя Талівалда добровільно підкорилися єпископу: так само, як і Вісвалд з Ерсіке, вони віддали свої землі католицькій церкві, отримавши їх назад вже у вигляді єпископських ленів і прийнявши католицтво. Однак частина жителів Талави ще зберегла православ'я. Тільки в 1224 році Талава остаточно перейшла до рук німців і була розділена між єпископом і орденом.