Танцювальна чума 1518 року

Початок спалаху стався в липні 1518 року, коли жінка на прізвище Троффеа (Troffea) вийшла на вулицю в Страсбурга і почала танцювати.[1] Це тривало приблизно від чотирьох до шести днів. Протягом тижня до неї приєдналися ще 34 людини, а протягом місяця вже близько 400 осіб, переважно жінок. Багато з них загинули від серцевих нападів, інсультів або виснаження. Згідно з одним із свідчень, в окремі періоди від танцювальної чуми помирало до 15 чоловік на день.[2] Подія також підтверджується різними історичними документами, включаючи записи лікарів, місцеві хроніки і документи міської ради.

По мірі погіршення ситуації стурбовані представники знаті почали шукати вирішення проблеми. Місцеві лікарі виключили астрологічні і надприродні причини та оголосили, що танцювальна чума є хворобою, спричиненою «гарячою кров'ю». Тим не менш, представники місцевої влади вирішили, що хворі можуть вилікуватися від хвороби, якщо надати їм можливість танцювати цілодобово. У місті були відкриті дві танцювальні зали і зведена дерев'яна сцена. Туди також були запрошені музиканти, щоб змушувати уражених танцювальною чумою безперервно танцювати. Коли стало ясно, що вжиті заходи не призводять до покращення ситуації, місцева влада навпаки заборонила будь-які розваги у місті, включаючи азартні ігри, проституцію, музику і танці. Також над ураженими були проведені різні релігійні обряди. Через кілька тижнів епідемія пішла на спад. Більшості уражених вдалося відновити контроль над своїми тілами.[3]

Однією з сучасних теорій, що пояснюють те, що сталося, є харчове отруєння психоактивними продуктами ріжків, що уражає різні злаки. Алкалоїди, що містяться у ріжках, за хімічною структурою близькі до психоактивної речовини ЛСД, який спочатку було синтезовано саме з них. Ріжки також за деякими гіпотезами стали причиною інших історичних аномалій, включаючи процес над салемськими відьмами. Відомо ще близько семи середньовічних випадків танцювальної чуми в тому ж регіоні.[4]

• Мевлеві
• Епідемія сміху в Танганьїці