Тарасова Олександра Станіславівна

Тарасова Олександра Станіславівна (нар. 20 серпня 1972 в Харкові — 2 січня 2021 у Києві) — волонтер, солістка Національної опери України, держслужбовець 6 рангу.

Тарасова Олександра Станіславівна
Народилася 20 серпня 1972(1972-08-20)
Харків
Померла 2 січня 2021(2021-01-02) (48 років)
Київ
Громадянство  Україна
Місце проживання Київ
Учасник Війна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014)
Діти Костянтин та Єлизавета
Нагороди

Медаль «За заслуги перед Збройними Силами України» Генштабу

Медаль «За сприяння військовій розвідці» ІІ ступеню

Нагрудний знак «Знак пошани» Міністерства оборони України

Медаль “За жертовність і любов до України”

Почесна грамотою Міністра оборони України

Життєпис

З 14.09.2002 р.– понад 15 років працювала співачкою (перше сопрано) в Національній опері України[1][2], після чого завершила роботу на оперній сцені і повністю присвятила себе розбудові української державності.

Освіта

У 1991 році закінчила Харківське музичне училище, згодом, у 1996 році, Державну уральську консерваторію ім. М. Мусоргського.

У 2018 закінчила Інститут вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, отримавши ступінь магістра державного управління, спеціалізація «Управління суспільним розвитком». Магістерська робота була написана на тему «Державні програми співробітництва України з НАТО та їх реалізація».

З 31 серпня 2020 року розпочала нове навчання: здобуття наукового ступеня магістра права в Академії адвокатури України.

Активна волонтерська діяльність та державна служба

У грудні 2013 р. та лютому 2014 р.: під час подій Євромайдану стала також адміністраторкою спільнот Революції Гідності в соцмережах.

В 2014 році була координаторкою волонтерського проекту «Крила Феніксу» та з серпня 2014 – його Головою Правління. З грудня 2014 по квітень 2015 року – Голова Правління благодійного фонду «Повернись живим»[3].

25 лютого 2015 р. – 05 липня 2017 р. – заснування та керівництво благодійною організацією «Благодійний фонд «Волонтерський десант».

З квітня 2015 року до березня 2018 очолювала Управління у справах ветеранів війни та учасників АТО Міністерства соціальної політики[4][5]. За цей час з 2015 по 2018 рік за участю Олександри Тарасової розроблено та прийнято майже 60 постанов та розпоряджень КМУ щодо соціального захисту ветеранів. Безпосередньо управлінням, яке вона очолювала три роки, велась програма закупівлі житла учасникам АТО та кілька бюджетних програм з соціального захисту учасників АТО: виплати по загибелі та інвалідності волонтерам, добровольцям та постраждалим на Майдані, соціально-професійна адаптація та психологічна реабілітація учасників АТО. Розроблена та прийнята Концепція реабілітації учасників АТО до 2020 року, державна цільова програма.

Безпосередньо Олександрою координувалась робота двох Трастових Фондів НАТО-Україна. Трастовий Фонд по реабілітації учасників АТО фактично створювався за її активної участі.

В березні 2018 року Олександра звільнилася з Міністерства соціальної політики.

В 2019 році Олександра Тарасова працювала головною спеціалісткою відділу захисту майнових та немайнових прав дитини у Службі у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Того ж року вона балотувалась на місцевих виборах у виборчому списку партії «Європейська солідарність», де її метою та прагненням було створення з Пристоличної громади осередку добробуту для всіх її мешканців. Це і безпека проживання, і зручність, дороги, тротуари, освітлення та розвиток комунікацій і модернізація оснащення електро- та водопостачання , наближення соціальних та адміністративних послуг до отримувача.

Нагороди

За активну підтримку українського війська Олександра нагороджена медаллю «За заслуги перед Збройними Силами України» Генштабу, медаллю «За сприяння військовій розвідці» ІІ ступеню, нагороджена нагрудним знаком «Знак пошани» Міністерства оборони України, «Медаллю “За жертовність і любов до України”», а також Почесною грамотою Міністра оборони України.

Родина та пошана особистості

Батько – Тарасов Станіслав Олександрович – полковник, викладач та науковець, доцент військової академії ВІРТА (помер у 2002 році), мати – Тарасова Людмила Олександрівна – інженерка, пенсіонерка, проживає у Харкові.

Виховувала сина та маленьку доньку Єлизавету.

Саме Олександра Тарасова почала завозити перші кевларові бронежилети, розмитнювати їх. У неї чудово виходило поєднувати творчу професію оперної співачки з організацією допомоги армії, бійцям на фронті і ветеранам в мирному житті. Витрачала весь свій час на волонтерство: допомагала ветеранам, пораненим воїнам й піклувалась про учасників АТО.

Олександра Тарасова звикла бути опорою для суспільства, але ми її не вберегли – 2 січня 2021 року її серце перестало битися від ускладнень, спричинених важким перебігом коронавірусної хвороби. Вплинули і ускладнення від супутніх недуг; і допущена лікарями халатність на початковому етапі лікування. За фактом неналежного виконання медичними працівниками своїх професійних обов'язків відкрито кримінальне провадження. Хоча воно не поверне дітям матір, а волонтерам посестру, але допоможе уникнути злочинної безвідповідальності до інших українців, яких продовжує вбивати байдужість. А Олександра не була байдужою ніколи.

Примітки
  1. Від COVID-19 померла відома волонтерка Олександра Тарасова. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 2 січня 2021.
  2. Хор Театр оперы. www2.opera.com.ua. Процитовано 2 січня 2021.
  3. Оперная певица и волонтер Александра Тарасова умерла от коронавируса. tk.media. Процитовано 4 січня 2021.(рос.)
  4. Оперна співачка й волонтерка Олександра Тарасова померла від коронавірусу. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 2 січня 2021.
  5. Радіо, Громадське. В Мінсоцполтики вважають, що на моїй посаді має бути інша людина, – Олександра Тарасова – Podcaster (укр.). Процитовано 2 січня 2021.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.