Таргітай

Таргітай (грец. Ταργιτάος) — у скіфській міфології першолюдина, пращур скіфів-сколотів, син Папая та дочки ріки Борисфен, батько Ліпоксая, Арпоксая та Колаксая.[1]

За інтерпретаціями Геродота та, ймовірно, традицією припонтійських іонійців Таргітаю відповідає Геракл елінів.

У описі скіфського пантеону у Геродота Геракла скіфів названо у загальному переліку богів. Діодор, наводячи свій варіант етнічного міфу скіфів, повідомляє, що усі скіфи походять від героя-епоніма Скіфа, який у цьому разі відповідає Таргітаю.[2] Власне, й Геродот обмовляється, що назва сколоти походить від імені царя. Тобто, можливо припустити, що Таргітай мав друге ім'я — скіф. *Skul(a) (грец. Σκύλης).[3] До речі, серед епіграфічних пам'яток Ольвії, відоме графіті першої половини VI ст. до н. е., яке пов'язують з сином Анахірса, у якому згадано антропонім Сколот, а саме:

грец. "Άναγέρρης Άναχυρςő Σκ[ο]λότη[ς] Άπ[ό]λλωνι Βορῆι μέλι πατρ[ώιον άνέθηκεν]" —
укр. "Анагерр(Анаперр) Анахірсів Сколот Аполону Борею мед батьківський посв’ятив".[4]

"Враховуючи наявність численних відповідностей у міфологічних системах різних індоіранських народів, природно припустити, що цей персонаж, який грає таку важливу роль в скіфській міфології, існує й в міфах інших народів арійської групи, хоча б серед другорядних персонажів ... Видається доцільним обрати вихідним моментом пошуку ... мотив народження у нього трьох синів, молодший з яких, перемігши в ритуальному випробуванні, отримує від батька верховну владу над скіфами. Названий мотив знаходить пряму аналогію в міфології інших іранських народів, де він пов'язаний з широко відомим персонажем ... Мається на увазі авестійський Траетаона ... ототожнюваний зазвичай з давньоіндійським Тритою."[5]

"Отже, образ Таргітая реконструюється в наступному вигляді. Народжений від союзу Папая та Апі, тобто від шлюбу неба та землі, Таргітай - перша людина скіфської міфології. Як культурний герой він здійснює низку подвигів, в тому числі перемагає різних чудовисьок, породжених хтонічною стихією... він стає батьком трьох (двох) синів ... Заслуговує, однак, уваги така деталь: Геродот не тільки згадує Геракла як героя скіфської легенди, але й називає його серед семи богів скіфського пантеону. Якщо наявність у скіфській міфології образу першої людини, культурного героя знаходить найширші аналогії в інших релігійно-міфологічних системах, то залучення цього персонажу до б о г і в - риса незвичайна. Образ першолюдини, як правило, чітко відмежовується від пантеону... в цьому плані виняток й елінський аналог скіфського героя - Геракл, відомий як пращур дорійців. Хоча, згідно з традицією, він й отримав безсмертя після завершення земного життя, він все ж сприймався древніми не як бог, а як герой. Тому, якщо Геродот зараховує скіфського Геракла-Таргітая до богів, ми можемо припустити, що сутність цього персонажу не обмежувалася функціями першолюдини та культурного героя. Семантика образу Таргітая як божества реконструюється на підставі порівняння комплексу письмових та археологічних даних з залученням порівняльного матеріалу з загальноарійского міфологічного арсеналу."[5]