Скіфська мова

Скіфська, або скитська, мова — мова європейських скіфів (сколотів) класичного та еліністичного періоду, яка належить до східних іранських мов, індоіранської групи індоєвропейської мовної родини. Належить до давньоіранських мов.

Скіфська мова (мова скіфів європейських, мова сколотів)
Поширена в Скіфія Європейська
Регіон Степова та Лісостепові зони України (VI ст. до н.е. - II ст. н.е.); Пн. Кавказ (VII ст. до н.е); Добруджа (II ст. до н.е. - II ст. н.е.)
Носії Мертва мова
Писемність неписемна
Класифікація

Індоєвропейські мови

Індоіранська гілка
іранська група
Південно-східноіранська підгрупа (мови "бактрійського кола")
Належність Давньоіранські мови (за історико-фонетичними особливостями)
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3 не визначено
SIL за ISO 639 не визначено

Інколи під визначенням «скіфська мова» розуміють сукупність «скіфо-сарматських діалектів» — мов (діалектів) «іраномовних сакських чи скіфських племен, розповсюджених в сер. І тис. до н. е. на величезній території — від узбережжя Чорного моря до кордонів Китаю».[1] Саме така сукупність давньосхідноіранських мов має код xsc й у цій статті не розглядається.

Отже, аналіз наявного матеріалу дає підстави для припущень, що скіфська (сколотська) була близька до мов, які згодом лягли в основу таких мов, як пушту, бактрійська, мунджанська-їдга[2] (далі мови бактрійського кола).

Фонетичні особливості скіфської мови

Враховуючи те, що базовим критерієм класифікації іранських мов залишаються історико-фонетичні мовні ознаки, нижче оглядово наведено висловленні думки, відповідно до сучасного стану вивчення скіфської мови, з попереднім зводом спільних для усіх (не без винятків) східноіранських мов іновацій у фонетиці.

визначальні особливості фонетики східноіранських мов[3]
Праір.Зах.ір.Сх.ір.
*b-b-β-
*d-d-δ-
*g-g-γ-
*č-č-c-
*-ft--ft--vd-
*-xt--xt--γd-

За С. В. Кулландою[2]
Початкова
загальноіранська		Похідна
скіфська		Приклади
*d*l
(окрім γd, nd)		Παραλάται = paraδāta-
Παιρίσαλος = Παιρισάδης
*xš-*š/s-Σαιταφάρνης < *Xšaitafarna
Ῥευσίναλος < Ῥευξιναλῶς
*ś*θΣπαργαπείθης < *Spargapaiśa-
Ἀριαπείθης < *Aryapaiśa-
*-nt-*-d- (?)Μαδύης < *mantu-
Ἀμάδοκοι < *a-mantu-ka-
*-θ--ø- (?)*pāyah < *paθayah (з Ἐξαμπαῖος)
*-š--ø- (?)σποῦ < *spaḱsu
καραρύες < *kərəšaru-
*h--ø- (?)Ἀτέας < *Hatya-
*tṷ*t (?)Τάξακις / Τόξαρις < *Tṷaxša-ka-
Σκόλοτοι < *Skula-tva
*ṷ-ø (?)Ὄρικος < *Ṷarika-/Ṵaryaka-

За М. Д. Бухаріним
  • д. іран. *d > сх. іран. *δ > скол. *l (λ);[4]
  • монофтонгізація дифтонгів, що передавалися давньогрецькою за допомоги коротких голосних: д. іран. *au > скол. *ō > грецька ο;[4]
  • початкове д. іран. *xš- > скол. *s/š.[5]

За С. Р. Тохтасьєвим


Дуже цікавим додатком для вивчення мови скіфів (принаймні на останню половину V ст. до н. е.) є комедія Арістофана «Жінки на святі Тесмофорій», яку було написано ним до/близько 410 р. до н. е.. Отже, як особливості вимови Скіфа, серед іншого, визначено наступне:

  • аттичні аспірати θ, φ, χ вимовлялися як проривні τ, π, κ;
  • наявність початкової h- (х-);
  • відсутність різниці між довгими голосними ī та ē (відтворення еллінської «сильної» [e] «слабкою» [i])[9];
  • відсутність кінцевих -ν та -ς.[10]

Показовою є й вимова Скіфом антропоніму грец. Ἀρτεμισία — *Artamṷxšā (< грец. Ἀρταμουξία).

Резюмуючи

З більшою чи меншою впевненістю характерними особливостями мови скіфів-сколотів наразі можна визначити наступне (ір. — пра-/загальноіранська мова).

  • ір. *aṷ > скол. *ō (у позиції перед приголосною)

(Διθαγοιαι < *dṷai- + *hau-).

 — ір. *-aṷa- > скол. *-aṷ-
 — ір. *-aṷa > скол. *-aṷa
  • ір. *d > скол. *l

(Σκόλοτοι < *skulatā < *skudatṷa; Πάλακος < Palaka < Pāδaka; Παραλάται < paralata- < *paradāta-; Σαύλιος < *Saulya- < *Saudya- тощо).

  • ір. *dṷ > скол. *d (у позиції перед голосною)

(’Ιδανθος (-έμις, -ούρας) < ір. *ṷaidṷant-; Διθαγοιαι < *dṷai- + *hau-).[1]

  • ір. *d > скол. *d, але можливо ір. *dṷ > скол. *d

(Μαδύης < Madṷa; Ὀκταμασάδης < *hṷaxšta- + *ćad-ṷa).

  • ір. *hṷ > скол. *xṷ

(Άναχυρςις/Ἀνάχαρσις < *an(a)- *hṷ- *aršan-, Ὀποίη < *hṷ-apa(h)-yā)

  • ір. *-nd- > скол. *-nd-

(Κολανδάκης).

  • ір. *-ršt- > скол. *-rt-

(Par/Bar-ta-tū-a < *paršta- + *taṷa-).

  • ір. *-rt- > скол. ? та ір. *θr- / *-θr- > скол. ?

певної уваги заслуговує повна відсутність у наразі відомих скіфських словах таких сполучень, і взагалі співвідношення *t та *θ, статус останньої залишаються невизначеними.

  • ір. *śṷ > скол. *sp

(ΧΑΡΑΣΠΟΥ, Τράσπιες, Iš-pa-ka-a-a).

  • ір. *tṷ > скол. *t (у позиції перед голосною)

(Τάξακις (-αμις, -αρις) < *taxša- < *tṷaxša-; Σκολότοι < *skulatā < *skudatṷa).

  • ір. *ṷ > скол. *ṷ

залишився як сонант, який у певних позиціях міг звучати як приголосний чи як голосний (короткий та подовжений).

  • ір. *ṷa > скол. *ṷ (за винятком сполучень *dṷa, *tṷa, *-aṷa)

(Ἀργότας < *arg-ṷаta та інші з суф. *-ṷt; ’Ιδανθος (-έμις, -ούρας) < *ṷaid-ṷant-a; αυχάται < *aṷah-(a)t-a, Σαύλιος < *saṷa-*di-ya).

  • ір. *-xšt- > скол. *-xt-

(Ἀκτιγαίοˉ < *axšti- + *gai-; Ὀκταμασάδης < *hṷaxšta- + *ćad-ṷa).

  • ір. *xt > скол. *γd

(Ἰγδαμπαίης)

Окремої уваги заслуговують наступні припущення.

1. ір. *ś (*ć) > скол. *θ
(Σπαργαπείθης / Ἀριαπείθος < *paiθa(h) < *paēs(a)-), ґрунтуючись на якому було висловлено припущення щодо виділення скіфської в окрему мову ще до розділу іранських мов на східну й західну мовні групи.[7] Але щодо геродотових грец. -πείθης виникають питання, а саме — тільки попередньо переглянутих на ресурсі Epigraphy.packhum.org — 171 згадка більше десятка грецьких антропонімів з такою складовою (грец. Ξενοπείθης, Διοπείθης, Νεοπείθης, Κλεοπείθης, Ε̣ὐπ̣ε̣ίθ̣η̣ς, Θεοπείθης, Ἐπιπείθης, Ἀριστοπείθης, Ἀνδροπείθης, Ἀξιοπείθης тощо). Припущення щодо зазначеної особливості у мові скіфів, побудоване на гіпотетичній відповідності згаданих Геродотом імен скіф. Σπαργαπείθης та масагетського Σπαργαπίσης, за близько півсторіччя досліджень не знайшло додаткових підтверджень, й, імовірно, названі антропоніми у передачі Геродота є елінізованими, найімовірніший залишаються етимології М. Фасмера.[11]

2. ір. *xš- > скол. š/s-
У цьому припущенні слабким місцем є власне матеріал дослідження:

  • Σαιταφάρνης — сер. III ст. до н. е., не скіфське;
  • Σατραβάτης Σπιθάμεω — сер. IV ст. до н. е. (CIRB 1066) з азійської частини Боспору — з Гермонаси, тобто є велика ймовірність не скіфського походження (сіндське, меотське, савроматське тощо, чи взагалі малоазійське) на додаток за умови належності Σατραβάτης до сколотської, це було б єдиним наразі відомим прикладом *-θr- у цій мові;
  • Asampatas Плінія («NATURALIS HISTORIA», IV, XXVI, 88), яке походить безумовно з боспорських джерел, можливо, й відображає новий щабель розвитку скіфо-сколотської мови, але для сер. V ст. до н. е. має архаїчніший варіант — геродотове Ἐξαμπαῖος (Ιστορίης, IV, 52, Ιστορίης, IV, 81).

І це не єдине свідчення поступового переходу сколотської від давньо- до середньо-іранського етапу розвитку мови. Починаючи з середини IV ст. до н. е. серед сколотських антропонімів зафіксовано перехід *p (*ph) > *f (Καφακης), який, ймовірно, ще не став регулярним. Якщо прийняти твердження В. Б. Хеннінга щодо африкат у середньоіранських мовах,[12] то в анлауті пізньоскіфського Σεναμωτις ми можемо припустити *c-, яку було відбито на письмі грецькою Σ. Хоча, ці поодинокі факти (за умови, що самі припущення є вірними), найімовірніше, були тільки початком відповідних змін у фонетиці мови сколотів.

Враховуючи повну відсутність текстів сколотською, наразі є можливість для певних припущень щодо морфології сколотської лише на аналізі власних імен.

Отже, можна констатувати наявність категорії роду (чол. та жін.) принаймні на середину V ст. до н. е. Для жіночих імен епіграфічно підтверджено суфікси *-i (Ταβιτί, Ἀπί), *-ā (Ἀργίμπασα). Для чоловічих — *-a. Щодо числа — будь-які свідчення відсутні. Також відсутні будь-які свідчення щодо відмінків та відмінювання.

Для прикметників невідомі категорії числа, роду та відмінки. Можливо припустити суфікс категорій порівняння *-išta (Βορυσθένης) для найвищого ступеня.

У словоутворенні дуже поширеним (відповідно до обсягу матеріалу) є суфікс *-m-, ймовірно як суфікс прикметників, відносних чи первинного утворення (але, можливо, й суфікс іменника у непрямому відмінку).

Ймовірними є *-ṷa — суфікс прикметника від основи іменника та суфікси пасивних імен дії: *-ta (*-θa) — (*dita < *dṷai- + -ta — жах від лякати; *gaita- < *gai- + -ta — життя від жити).

У префіксальному словоутворенні можливо припустити наступні:

  • *xṷ-  — добро- (*(x)ṷpayā- < *hṷa-*apah-yā);
  • *a-/*an- — не- (*anārya- < *a-*nar-ya).

Місце мови скіфів-сколотів у східноіранській мовній групі

1. Скіфо-сколотська та мови «бактрійського кола»

В загальному огляді певних питань іраністики Дж. Едельман зазначає:

«Цікавий в методичному плані історико-фонетичний приклад переходу праіранської *d> *l у низці іранських мов регіону Гіндукушу (в пушту, мунджанській, їдга, бактрійській). Цей перехід традиційно розглядався в низці праць як генетично спільний, поєднуючий ці мови в генетичну підгрупу, відмінну від інших іранських мов. Були також спроби пояснити аналогічний перехід *d> *l в іранських мовах інших ареалів впливом бактрійскої мови або їхньою особливою генетичною близькістю з бактрійською. При цьому не враховувалося, що особливо близька спорідненість мов, що входять, в свою чергу, в одну сім'ю, визначається, як відомо, не артикуляційною схожістю рефлексів одиничного давнього прототипу, а … сукупністю системних інновацій, що відрізняють означену групу мов від інших мов цієї родини, менш близьких генетично. Однак залучення інших, не іранських, мов ареалу Східного Гіндукушу показало, що тут перехід *d> *l — ареальне явище, притаманне різним мовам означеного регіону, незалежно від їхньої генетичної приналежності, не тільки іранським. Крім того, він пов'язаний з певною типологією фонологічних структур і фонетичних змін… »[13]

Докладніше.

1. «Сукупність системних інновацій» — на наявному скіфському матеріалі визначати зарано, але й відомі «інновації» досить переконливі. Слід зауважити, що бактрійська мова — середньоіранська (за часом) південно-східноіранська мова, відома нам з пам'яток І-VII ст.ст. Бактрійська була рідною мовою кушан, ширше тохарів-юечжі[14] й, вірогідно, всі сучасні мови цієї групи (муджанська, пушту, їдга) походять від мов сакаравлів та тохарів-юечжі, які на межі II—I ст.ст. до н. е. розселилися на територіях сучасних Афганістану та Пакистану. Вже на час розселення юечжів та сакаравлів на цих територіях власне скіфську з однієї сторони та мови тохарів та сакаравлів з іншої розділяли більш як 500 років розвитку у різних умовах, в різному оточенні, під різними впливами. Навіть з урахуванням консерватизму кочових народів ми апріорі можемо бачити лише залишки «сукупності системних інновацій».

2. «Ареальне явище» — означений перехід *d > *l залишився без визначення ані природи, ані напрямку запозичень, ані їхнього часу, що, своєю чергою, залишає актуальним припущення щодо «ареальності» цього явища в інші (давніші) часи й у інших ареалах, можливо за часів скіфо-сибірської культурної спільноти, до міграції сколотів до Пн. Кавказу, тобто існування певної діалектної групи ще у праіранській мові.

Щодо сумнівності переходу d > δ > l у мові скіфів («діалекті „царських“ скіфів») у часи їхніх закавказьких навал, висловлено досить аргументовані тези.[15]

Щодо «різних» діалектів різних племен скіфської орди, то наразі можна обґрунтовано говорити лише про дві її етноскладові — власне сколотів та залучених кіммерійців (доскіфський елемент).[16] Відповідно, логічними були б й дві мови (чи групи говірок). Як приклад — нічого не заважає бачити у таких словах, як грец. Τάναϊς, Βορυσθένης, Σκύϑαι доскіфський (кімерійський) елемент. Щодо скіфів та кіммерійців слушною є наступна думка:

«В цілому, мені здається, точка зору, згідно з якою кіммерійці в період своїх вторгнень в Передню Азію були носіями „ранньоскіфської“ археологічної культури, залишається найбільш обґрунтованою. До тієї ж культури, вірогідно, належали і історичні скіфи. Йдеться про дві групи, які були дуже близькі між собою з культурної, а також, ймовірно, мовної та етнічної точки зору, але все ж досить чітко розрізнялися.»[17]

2. Скіфо-сколотська мова та сармато-осетинські діалекти

Тривалий час скіфську мову розглядали як певний етап розвитку (через сарматську чи сармато-аланську) осетинської мови.[1] У виданні «Етимологічного словника іранських мов» щодо співвідношення скіфської, сарматської та осетинської визначено лише те, що вони східно-іранські й як «скіфо-сарматські діалекти та продовжуючу один з них (або їхню споріднену групу) осетинську».[20] Досліджувачі власне скіфської більш категоричні.

«… Теорію скіфо-сарматсько-осетинського мовного континууму має бути відкинуто. В історичний період мову причорноморських скіфів (власне, „царських скіфів“), з одного боку, і сарматську (і, ймовірно, її раніший щабель — савроматську) з осетинською, з іншого, поєднує тільки те, що обидві вони іранські, а саме східно-іранські …»[7]

Скіфо-сколотський словник

Словник складається зі скіфських власних імен, назв річок, місцевостей, окремих народів, відомих з іншомовних джерел. До словника не внесено антропоніми, які пов'язуються з іншими іранськими мовами. Також виключені застарілі чи не відповідні сучасному баченню мови скіфів інтерпретації.
Додатково (за наявності матеріалу) додані паралелі з бактрійської та мови індо-скіфів, попередниць мов муджанської-їдга та пашто відповідно.
За умови різночитань між написами з епіграфічних пам'яток та з інших джерел (історичні/ художні твори доби античності) перевагу завжди надано першим.

Подання матеріалу:
*слово- — ймовірне значення (< ймовірна етимологія від праіранскої *основи-); мова та напис в оригіналі — джерело; подібне у бактрійській чи індо-скіфській (за наявності).

A

*axrosa(…)- — фрагментовано, переконливої етимології не висловлено, в повній частині можна припустити кров (< *ahr-);[20] легенда на монетах грец. ΒΑΣΙΛΕ ΑΚΡΟΣΑ.

*aminaka- — неослабний, незгасний (< *a- *min-aka);[21] грец. Ἐμινακο̄ / [Ἐμι]νάκο̄ — IGDOlbia 3,4 SEG 32:803.

*anaxṷrša- — безгрішний, нехворий (< *ana- *hṷar-(?));[20] інше — душа героя (той, хто з душею героя) (*anaxursa < *an(a)- *hu- *arsan-).[20] грец. Άναχυρςő — графіті.[22]

*anarya- — не чоловік (< *a- *nar-ya-);[21] грец. Ἐνάρεας — Hρόδ., Ιστ., IV, 105.

*apī- — вода, водяна (< *āp-ī);[7] грец. Ἀπί — Hρόδ., Ιστ., IV, 59.

*arβuxšaya- — цар справних, працьовитих (< *arbu- + *xšay- );[23]; інше: *xarṷxšaya- — дбайливих, дбаючих цар (< *harṷ- + *xšay-);[20] грец. Ἀρποξάϊς — Hρόδ., Ιστ., IV, 5-6.

*arγimpāsā- — (дорого)цінна (о)краса (< *arg-im- + *pās-ā);[20] грец. Ἀργίμπασα — Hρόδ., Ιστ., IV, 59.

*arγṷta- — оціненний, коштовний (< *arg-ṷаta);[21] грец. Άργοτας — IGDOlbia 4; CIRB 75

*arı(x)- — благородніший, арійський (< *arya-);[20] інше — найкращий, добірний (< *vairiia-);[21] легенди на монетах грец. Ἀρίχο̄, грец. Ὄρικος — Hρόδ., Ιστ., IV, 78.

*aryanta- — пануючий (< *arya-anta);[20] грец. Ἀριάντας — Hρόδ., Ιστ., IV, 81.

*aryapata- — очільник/ керманич аріїв (< *arya- + *pati);[20] інше — окраса аріїв (*aryapaiϑah- < *aírya- *paesah-)[7] грец. Ἄριαπείθης — Hρόδ., Ιστ., IV, 76,78.

*aspaka- — вершник (< *aśṷa-aka);[20] ассир. Iš-pa-ka-a-a — The Esarhaddon Prism.

*ašara- — точильник, каменяр (гострий?) (< *aś-ara);[20] грец. Ἄσαρος — CIRB 914.

*aṷxata- — сяйнистий, світлий (< *aṷah-(a)ta);[20] грец. αυχάται — Ηροδ., Ιστ., IV, 6; лат. Auchetae/ Auchetas/ Euchatae — PL. M., HIS., VI, V, 22; VI, XIX, 50; IV, XXVI, 88.

*axtiγaya- — букв. мирослав / живучий у мирі (злагоді) (< *axšti- + *gai-a);[20] грец. Ἀκτιγαίοˉ — IGDOlbia 30.

Ā

*āšayā- — годувальниця (< *aś-ayā); грец. Ἀσαίης — Tolstoi, Graffiti 218.

*ātarna- — вогняний (< *ātr-, *ātar-(a)na);[20] лат. Atherneos — PL. M., HIS., VI, V, 22.

*ā(x)šampāya- — перебування в злагоді/мирі охоронець/хранитель/захисник (< *ā(h)š-am + *pāya-);[20] грец. Ἐξαμπαῖος — Hρόδ., Ιστ., IV, 81; лат. Asampatas — PL. M., HIS., VI, V, 22.

Β

*βastaka- — зв'язаний, пов'язаний (угодою, присягою, обітницею), залежний, підлеглий (< *bast-aka);[20][24] грец. Βαστάκας — CIRB 171.

*βōrištana- — (най)бурхливіший (-ша ріка) (< *baur-išta-na / *baur-ah- + *t(θ)ana- (?));[20] грец. Βορυσθένης

C

*cənamṷti- — бажана; (< *čan-/*čin-); грец. Σεναμωτις — SEG 37:674.

Δ

*δītahoyā- — страхи / жахи породжувальна (< *dṷai-ta + *hau-ā);[20] грец. Διθαγοιαι — SEG 37:674.

Γ

*γōyθasṷra- — що забезпечує силою (< *gau- + *sūra-);[20] грец. Γοιτόσυρος — Hρόδ., Ιστ., IV, 59.

*γ(a)nṷra- — вбивця, нищівник (< *gan- / *-gna-ūra);[20] грец. Γνούρος — Hρόδ., Ιστ., IV, 76

*γōṷrγa- — корів шанувальники (< *gau- + *ṷarga-);[25] грец. γεωργοί — Ήρόδ., ἱστ., IV, 18-19.

X([kh])

*(x)ailiya- — забезпечений, наділений (< *hāδi-);[7], легенда на монетах грец. ΒΑΣΙΛΕ ΑΙΛΙΟΣ.

*(x)alazana- — осіле плем'я (не кочовики) (< *had(a)-zana);[20] грец. Ἀλαζόνες — Hρόδ., Ιστ., IV, 17.

*xanaka- — здобувач, дбаючий (< *han-aka);[20] грец. Χανάκης — CIRB 943, CIRB 1073.

*xaraspa- — темнокінний/ швидкокінний (< *har- + *aśṷa-);[20] легенда на монетах грец. ΒΑΣΙΛΕΩ(Σ) ΧΑΡΑΣΠοΥ, грец. Χαρασπα[_].[26]

*xarzanaka- — землероб (букв. — просяний, пор. «гречкосій») (< *harzana-ka) чи звільнювач/ визволитель (< *harz-an-ka);[20] грец. Χαρσενάκεω — CIRB 1104; бактр. Άρσειλης.

*(x)ataka- — здобувший (?) (< *hāta-ka < *han-);[20] грец. Ἀτάκεος / Ἀτακους — CIRB 914, IGDOlbia 25.

*(x)ātaya- — надбання, здобуток (< *hāta-ya < *han-);[20] інше — правдивий, істинний (< *haiθya-);[21] грец. ΑΤΑΙΑΣ / ΑΤΑΙΑ / Ἀταης — легенди на монетах; IGDOlbia 106; грец. AATAA AΛ — графіті на срібному кубку з кургану Чортомлик.[27]

*(x)axāxšā- — спостережлива супутниця (< *(h)axā- + *āxš-ā).[28] грец. Αχαξης — графіті на котілі з Німфею другої пол. V ст. до н. е.

*ximṷnaka- — неінтерпретовано, можливо не скіфське. грец. Χιμυνακης — SEG 40:635

*(x)ṷpayā- — букв. добродійка (< *hṷ-apa(h)-yā)[20] грец. Ὀποίη — Hρόδ., Ιστ., IV, 78.

*(x)ṷxtamacada- — оточення осяюючий (< *hṷaxšta-ma- + *ćad-(ṷa?)),[20] інше — звеличений й щасливий (*uxtamašyāda- < *uxta-(ta)ma- *šyāta-);[7] як не скіфське;[29] грец. Ὀκταμασάδεα — IosPE I² 52:740; Hρόδ., Ιστ., IV, 80; грец. Ὀκταμασιάδης — графіті.

I

*idanta- — що знає, пізналий (< *ṷaid-ṷant);[30] грец. ’Ιδ[αν]θος — CIRB 75.

*idantama- — наймудріший (< *ṷaid-ṷant-ama);[30] грец. Ιδανθέμις — SEG 32:724.

*idantṷra- — букв. відун, віщий (< *ṷaid-ṷant-ūr);[30][7] грец. Ἰδάνθυρσος — Hρόδ., Ιστ., IV, 120 — елінізоване[15]; грец. Ἰδανθούρας — Климент Олександрійський (Strom., V, VIII).[31]

*iγdampaya- — від удару (чи ударо(м)) захищений (*ṷixt-am- + *pāya-);[7] грец. Ἰγδαμπαίης — SEG 30:909.

K

*kafaka- — різальний, розщеплювальний, розраховувальний (< *kap-/*kaf-aka);[20] грец. Καφακης — IGDOlbia 104; IGDOlbia 106.

*kanita- — молодший (< *kani-ta); грец. Κανιται — IGBulg I² 41, легенда на монетах грец. ΒΑΣΙΛΕΩΣ ΚΑΝΙΤΟΥ; бактр. Κανηþκο.[20][32]

*kōtiara- — бурхливий, шумний (< *kauti-ara);[20] інше — (воїн-)пес (як представник чоловічого союзу) (< *kuti-ara);[15] грец. Κατίαροί — Ηροδ., Ιστ., IV, 6; лат. Cotieri — PL. M., HIS., VI, XIX, 50.

*kōkṷnaka- — переконливої етимології не висловлено, можливо: хижак (невизначено) (< *kauk-una-ka-);[20] чи від зозуля,[7] грец. Κοκονακος — SEG 52:742

*kōlaxšaya- — без переконливої інтерпретації, як володар шоломоносців/ носіїв «священного» капелюха (< * kauda-xšay),[23] чи цар-коваль (< *ka(H)ud-);[4] можливо у порівнянні з авест. duzda(h)-, huôa(h)- мудро дій(-ючий) (< *kau- + *dā-);[20] грец. Κολάξαιος — Hρόδ., Ιστ., IV, 5-6.

*kōlandaka- — без переконливої інтерпретації, див. *kōlaxšaya-; грец. Κολανδάκης — Tolstoi, Graffiti 7; бактр. κολαγανο — Corpus of Bactrian Text, text A, line 5

*kōpinaka- — пристрасний, запальний (< *kaup-),[20] інше — горбань (*kupinaka- < *kupa-);[7] графіті на чорнолаковому кіліку (котілі) датована близько 480 р. до н. е. з Березані грец. Κοπινακος Αγ[---].

L

*līka-/*lyāka- — небесний (< *di̭ā-);[20] грец. λύκος — SEG 40:640,12, SEG 37:666,14c; індо-скіфське — грец. ΛΙΑΚΟ/ liako.[33]

*līpoxšaya- — сяйнистих/ палких цар (< *dīp- + *xšay-);[20] грец. Λιπόξαϊν — Hρόδ., Ιστ., IV, 5-6.

M

*mada- — мідійський (?) (< *mad-ṷa-);[34] грец. Μαδύης — Hρόδ., Ιστ., I, 103.

*marsahṷta- — вбивчий (< *marsah-ṷаt); грец. Μαρσαγέτης;[35] індо-скіфське — грец. MAΡΣAKOY (в легендах на монетах хшатрапа Чірука).[36]

*maʒa- — великий (< *maʒ-);[7] грец. Μαζις — CIRB 200; індо-скіфське — грец. Μαυης/ Mogasa.[33]

Ō

*ōγara- — сильний, силун (< *aug-ara);[20] грец. Άγαρος — Διό. Σικ., XX, 24.

P

*palaka- — довгоногий (епітет з міфології) (< *pad-aka);[21] грец. Πάλακος — IosPE I² 352.

*papaya-(?) — без переконливої етимології, найбільш поширені захисник (< *pay-(?)) та тато (< *papa-(?)),[7] можливо: *pāpaya- — надводний, коловодний (< *ṷp-*āpa-ya-); грец. Παπαῖος — Hρόδ., Ιστ., IV, 59, 127.

*paralāta- — наділений правом першості (< *para- + *dāta-);[20] грец. Παραλάται — Ηροδ., Ιστ., IV, 6

*partataṷa — у битві могутній (< *paršta- + *taṷa-(a)h);[20] ассир. Par/Bar-ta-tū-a — SAA 04 020 ; грец. Προτοθύες — Hρόδ., Ιστ., I, 103.

*patikā- — пані (< *pati-ka);[20] грец. Πατικα — SEG 27:448; індо-скіфське — Patika.[33]

*pṷrinaxa- — без переконливої етимології, можливо: примножувач (< *pour-in-(a)h); грец. Ποριναχο — сигнатура зброяра-скіфа, відома з пам'яток курганів Куль-Оба та N30 біля с. Велика Білозерка.[28][37]

S

*saryaka- — об'єднувач (< *sar(i)-aka);[7] грец. Σαριακος — IGBulg V 5003, CIRB 222, легенда на монетах грец. ΒΑΣΙΛΕΩΣ ΣΑΡΙΑ, IosPE II 116.

*saṷliya- — очищений (вогнем) (< *saudya-),[38] інше — чорний;[7] інше — діючий на / спричиняючий користь, процвітання (кориснодіючий)(< *saṷa- + *di- ya-);[39][20] грец. Σαύλιος — Hρόδ., Ιστ., IV, 76.

*saṷmaka- — від чорний (< *śyāva-);[7] інше: корисний (< *saṷa-ma-ka); грец. Σαύμακος — IosPE I² 352, легенда на монетах грец. ΒΑΣΙ ΣΑΥΜ.

*skilṷra- — різальний, переможець (< *skid-ūra);[38] грец. Σκίλουρος — IosPE I²668, SEG 37:674, легенда на монетах грец. ΒΑΣΙΛΕ ΣΚΙΛΟΥΡΟΥ.

*skōpāsa-(?) — неінтерпретовано; грец. Σκώπασις — Hρόδ., Ιστ., IV, 120.

*skṷla- — лучник (< *skud-);[7] грец. Σκύλεω / ΣКYЛ — IGDOlbia 4, легенда на монетах.

*skṷlata- — сколот (скіф)[40] (< *skud-(a)ta (?));[7] грец. Σκ[ο]λότη[ς] — ольвійське графіті.[22]

*spalo…- (?) — фрагментовано, уціліла частина військо (< *spada-);[7] грец. Σπαλω — SEG 50:702,II ; індо-скіфське — грец. ΣПAΛYРІОΣ / Spalahoro, Spalagadamasa .[33]

*sparγapata- (?) — елінізоване, без переконливоЇ інтерпретації, можливо від (< *sparH- + *pati);[30] грец. Σπαργαπείθης — Hρόδ., Ιστ., IV, 76.

*sparapaya- — гідний/ досягший довіри (< *spar- + *apa-ya);[30][20] інше — ударозахисний (< *sparH- + *pay-);[7] грец. [Σ]παροπάịης — SEG 40:643.

T/Θ

*tanṷs…- — фрагментовано, уціліла частина тіло (< *tanu-);[7] легенда на монетах грец. ΒΑΣΙΛΕΩΣ ΤΑΝΟΥΣΑ.

*taparazaya- — сокирою захищений/ озброєний (?) (< *tapara-+ *sā- / *zaya-);[7] грец. Ταπερεσαίο — CIRB 219, IosPE IV 388.

*tapatī- — зігрівальна, гріюча (< *tap-at-ī);[41] грец. Ταβιτί — Hρόδ., Ιστ., IV, 59.

*tarγa-/ *tarγi-/ *tarki- — можливо від *tarγītavah- чи *θaγimasad- (?); грец. Ταρκῃ / Ταργα / Ταργο — низка графіті зі святилища в урочищі Джангюль.[42]

*tarγītaṷa — переможець могутній (< *tarh- + *taṷa-(a)h-), інше — наділений силою Тарги;[42] грец. Ταργιτάος — Hρόδ., Ιστ., IV, 5-6.

*tarkāna-/ *tarγāna- — місце Тарки/ Тарги (< *tarh-ana);[42] грец. Τράκανα — Ptol., Geo., III, 5, 27.

*taxšaka- — націлений, діяльний (< *tṷaxša-ka);[34][30] грец. Τάξακις — Hρόδ., Ιστ., IV, 120.

*taxšama- — дієвий, бажаний (< *tṷaxša-ma);[30] грец. Τόκσαμις — ім'я скіфа на вазі VI ст. до н. е.[43]

*taxšari- — цілеспрямована, «людина дії» (< *tṷaxša-ra);[30] грец. Τόξαρις — ім'я амазонки на грецькій вазі межі VI—V ст.ст. до н. е.;[43] індо-скіфське — Tuṣāras (як другорядний титул).[36]

*tṷra- — могутній (< *tur-); грец. Τύρης — Hρόδ., Ιστ., IV, 51.

*traspa- — той, хто з могутніми кіньми (< *tṷr- + *aśṷa-); грец. Τράσπιες — Ηροδ., Ιστ., IV, 6.

*tṷrβaka-(?) — неінтерпретовано; грец. Τυρβακ[ος(?)] — SEG 48:1021,2.

*θaγimasada-(?) — неінтерпретовано, можливо хибна передача у Геродота: *tarγīmasada- — перемогою (сакральним вбивством) осяяний/ уславлений (< *tarh-ima- + *ćad-(ṷa?)-/ *šyāta-); грец. Θαγιμασάδας — Hρόδ., Ιστ., IV, 59.

*θaθaya-(?) — неінтерпретовано; грец. Θαθαίην — відоме з листа Апатурія Леонакту.[44]

*θatṷraka-/ *čatṷraka-(?) — без переконливої етимології, можливо четвертий (?) (< *čatur-aka);[7] грец. Θατορακος — IGDOlbia 106.

Примітки
  1. (рос.) Основы иранского языкознания. Кн. 1. Древнеиранские языки. М., Наука, 1979.
  2. (рос.)Кулланда С. В. Уроки скифского. Вопросы языкового родства. 5. 2011
  3. (рос.) Языки мира: Иранские языки. III. Восточноиранские языки. — М.: Индрик, 1999.
  4. (рос.) М. Д. Бухарин. Колаксай и его братья (античная традиция о происхождении царской власти у скифов). Аристей, VIII. 2013
  5. (рос.) М. Д. Бухарин. К дискуссии о языке скифов: переход др.ир. *xš- > *s- и его отражение в древнегреческом. Проблемы истории, филологии, культуры 02 (40). 2013
  6. (рос.) Тохтасьев С. Р. Остракон с поселения ольвийской хоры Козырка XII. Hyperboreus 8/1. 2002.
  7. (рос.) Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005.
  8. (рос.)Тохтасьев С. Р. Иранские имена в надписях Ольвии римского времени. COMMENTATIONES IRANICAE. РАН ИВР. 2013.
  9. в оригіналі: англ. «He would probably adjust the quantity of the vowels and pronounce them either as [i:] and [i] or as [e:] and [e] according to the metre. In our case, it must be [i:] and [i] because [e:] and [e] would not have been rendered by [ει] (ι) and [ι] but instead by [ει] and [ε]. Thus, the Scythian's universal verbal ending -i(s) further illustrates the lack of quantitative vowel- opposition, and it shows that his speech was characterized by an iotacizing pronunciation of long [e:].»
  10. (англ.) A. Willi. The Languages of Aristophanes: Aspects of Linguistic Variation in Classical Attic Greek. Oxford, Oxford University Press. 2003.
  11. (нім.) M. Vasmer. Die Iranier in Südrußland. Leipzig. Markert & Petters. 1923.
  12. (нім.) Henning, W. B. «Mitteliranisch», in lranistik 1, Linguistik. Leiden, 1958.
  13. (рос.) Д. И. Эдельман. Некоторые проблемы сравнительно-исторического иранского языкознания. Вопросы языкового родства. М., 2009. № 1.
  14. (рос.) Расторгуева В. С. Основы иранского языкознания. Книга 2. Среднеиранские языки. М., Наука, 1981.
  15. (рос.) Иванчик А. И. К вопросу о скифском языке. ВДИ № 2. 2009.
  16. докладніше Сколоти
  17. (рос.) Иванчик А. И. Современное состояние киммерийской проблемы. Итоги дискуссии. ВДИ, 1999, № 2.
  18. в інтервокальній позиції відомі поодинокі свідчення (грец. Ταβιτί), непідтверджені епіграфічно (щодо останнього див. нижче *(x)uxtamacada-, етимологія С. Р. Тохтасьєва).
  19. окрім *dṷa та *tṷa
  20. (рос.) Расторгуева В. С., Эдельман Д. И. Этимологический словарь иранских языков. Институт языкознания РАН. М., Издательская фирма «Восточная литература».
  21. (рос.)Кулланда С. В. Раевский Д. С.  Эминак в ряду владык Скифии // ВДИ . — № 1 . — 2004 .
  22. (рос.) Виноградов Ю. Г., Русяева А. С. Граффити из святилища Аполлона на Западном теменосе Ольвии. Херсонесский сборник. 2001. № 11.
  23. Кулланда С. В. Lingua Scythica ad Usum Historici. Древности скифской эпохи. 2006.
  24. не виключаючи іранської етимології С. Тохтасьєв небезпідставно надає перевагу давньогрецькій. Див.:(рос.) С. Р. Тохтасьев. Из ономастики Северного Причерноморья. XXIII. Индоевропейское языкознание и классическая филология. XX(2). СПб., Наука, 2016.
  25. (рос.) Абаев В. И. Геродотовские Skythai Georgoi. Абаев В. И. Избранные труды. Т. 1: Религия, фольклор, литература. Владикавказ, 1990.
  26. (рос.) Белоусов А., Дана М., Николаев Н. Два новых заклятия с ольвийской хоры. Аристей, т. XII, 2015.
  27. (рос.) А. Ю. Алексеев, В. Ю. Мурзин, Р. Ролле. Чертомлык. (Скифский царский курган IV в. до н.э.). Киев. Наукова думка. 1991.
  28. (рос.) Тохтасьев С. Р. Из ономастики Северного Причерноморья. XXII. Несколько скифских и сарматских имен. 2015.
  29. (рос.)С. В. Кулланда, И. Ю. Морозова, С. Ю. Рычков. Меоты и меотский язык. IX традиционные чтения памяти С. А. Старостина. РГГУ, 27-28 марта 2014 г.
  30. (англ.) Johnny Cheung. Etymological dictionary of the Iranian verb. Leiden and Boston. Brill, 2007.
  31. З посиланням на Ферекіда Сіроського — сучасника скіфо-перської війни.
  32. Епіграфіка Бактрії та Согду
  33. латиною — транслітерація з брахмі, палі, кхароштхі.
  34. (рос.)С. В. Кулланда. Скифы: язык и этнос. ВЕСТНИК РГГУ № 2 (63). М. 2011
  35. (гр.) Κτησ. Κνίδ., ΠΕΡΣΙΚΑ, XIII, 20, 16. «ὅτι ἐπιτάσσει Δαρεῖος Άριαράμνῃ τῷ σατράπῃ Καππαδοκίας ἐπὶ Σκύθας διαβῆναι, καὶ ἄνδρας καὶ γυναίκας αἰχμαλωτίσαι ὁ δὲ διαβὰς πεντηκοντόροις λ᾽ ῇχμαλώτισε. Συνέλαβε δὲ καὶ τὸν ἀδελφὸν τοῦ βασιλέος τῶν Σκυθῶν Μαρσαγέτην, ἐπὶ κακώσει εὑρὼν παρὰ τοῦ οἰκείου ἀδελφοῦ δεδεμένον.»
  36. (англ.)H. Falk. Names and Titles from Kuṣāṇa Τimes to the Hūṇas — The Indian Material. Coins, Art and Chronology, II. Wien. 2010
  37. Г. В. Вертієнко. Значення графіті в оздобі мечів скіфської доби з Північного Причорномор'я. 2016.
  38. (рос.)С. В. Кулланда. Еще раз о скифском языке. Orientalia et Classica. Труды Института восточных культур и античности. VI. 2005.
  39. у порівнянні з авест. * dužda(h) / *huδa(h) — злодій та благодій відповідно.
  40. для порівняння з листа Моде Хань — «народи, що натягують луки».
  41. (рос.) Ж. Дюмезиль. Скифы и нарты. Наука, 1990.
  42. (рос.) Тохтасьев С. Р. Из ономастики Северного Причерноморья. XXI. TRAKANA. ВДИ № 1. 2013
  43. (рос.)М. В. Скржинская. Герои киммерийских и скифских легенд в греческой поэзии и вазовой живописи VII—VI вв. до н. э. Вестник древней истории, № 4, 1986 г.
  44. (фр.) M. Dana. «Lettre sur plomb d'Apatorios à Léanax. Un document archaïque d'Olbia du Pont». 2004.

Джерела

як джерела використано виключно академічні праці щодо скіфської мови, видані починаючи з публікації Вітчака К. Т., тобто з 1992 р., в яких висловлено різні (часом протилежні) думки

  • (рос.) Витчак К. Т. Скифский язык: опыт описания. Вопросы языкознания № 5, 1992, с. 50-59.
  • (рос.) Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005.
  • (рос.) Иванчик А. И. К вопросу о скифском языке. ВДИ № 2. 2009.
  • (рос.) Тохтасьев С. Р. Иранские имена в надписях Ольвии I—III вв. н.э. // Commentationes Iranicae. Сборник статей к 90-летию Владимира Ароновича Лившица. Санкт-Петербург. Нестор-История. 2013. 672 с. /
  • (рос.) Кулланда С. В. Скифы: язык и этногенез. М.: Русский фонд содействия образованию и науке, 2016, 232 с. ISBN 978-5-91244-141-7
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.