Тарнівці

Розташоване на лівому березі річки Уж, на відстані 7 км від райцентру і адміністративного центру області — міста Ужгород.

В урочищі Дюна, що на південно-східній околиці села – двошарове поселення доби неоліту та рубежу нашої ери. На віддалі 500 метрів в південному напрямку, недалеко від тваринницької ферми – поселення І – ІІ століть нашої ери. Досліджувалося в 1974 році експедицією ІА АН УРСР. Відкрито напівземлянкові житла та господарські споруди.

В письмових джерелах село відоме під назвами «Tarnouca», «Tomouch», «Thamowc». Перша згадка про село під роком 1271 стосується маєткових відносин. Назва села, очевидно, походить від слов'янського слова «терен».

Поселення, ймовірно, виникло близько Х — ХІ ст., про що свідчать виявлені на його околиці давні слов'янські поселення (VIII — ІХ ст.). В XIV ст. у селі існував костел, отець якого Грегор платив папській курії десятину. Під час реформації костелом заволоділи протестанти.

Після 1310 року в Тарнівцях поселилися землевласники, які до свого прізвища додавали прикладку «тарновецькі». В 1427 році оподаткуванню в селі підлягали 12 порт. В XVI ст. частина селян покинула Тарнівці, отож у 1588 році було оподатковано лише 4 господарства, які володіли однією портою. За рахунок нових поселенців у 1599 році в селі нараховувалось 22 селянських господарств. Були також садиба землевласника, костел, парафія і школа. Наприкінці XVII — на початку XVIII ст. кількість селянських господарств зменшилась до семи. Джерела, датовані другою половиною XVIII ст., вважають Тарнівці мадярським селом.

До 1848 року Bernáth Zsigmond, відомий з відомого роману Міксата (Дивний шлюб), володів поселенням.

Сьогоднішній реформатський храм почала будувати громада в 1830 році, яка не була завершена до 1875 року. До 1905 року церква мала два дзвони. Згідно з описами, менший мав такий напис: Jezus Nazaremus Rex Judeorum, 1625. У 1905 р., коли були придбані нові дзвони, старі були передані у дзвіницю.

Ім’я колишнього місцевого землевласника Яноша Буттлера було згадано Калманом Міксатом в "Дивному шлюбі", його роман був відомий широкій публіці. Хоча палац Буттлер був побудований у маєтку Боздош поблизу Őrdarma, граф також мав велике маєток в Тарнівцях. Сім'я Буттлерів - як пишуть літописи - дуже щедро підтримувала реформаторські конгрегації в цьому районі.

Храм XIX ст.

Кам'яний, однонефна базиліка з вежею. Фасади майже позбавлені декору, гладкі оштукатурені. Перекриття дерев'яні плоскі. Покритий двосхилим дахом. До костелу примикає дзвіниця. У нижньому її ярусі в готичних формах портал і кругла троянда над ним. Вежа завершується невисоким шатром. Пам'ятник належить до провінційного типу псевдоготичних будівель.[1]

В радянські часи церква охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 1131).[2]

Докладніше: Реформатська церква (Тарнівці)